лоно

ЛО́НО, а, с., книжн., поет.

1. Те саме, що гру́ди 1, 2.

У тумані на могилі, Як тополя, похилилась Молодиця молодая. Щось до лона пригортає Та з туманом розмовляє (Т. Шевченко);

Якби можна – так би, здається, і обвилася, як та хмелина на тичині, кругом його [панича] шиї, пригорнула його до високого лона, до свого гарячого серця. (Панас Мирний);

Мій найдорожчий сину. Дай тебе Я пригорну до лона (Л. Старицька-Черняхівська);

Жінки плакали навзрид, унивали, тулячи до лона перестрашених і покалічених дітей (Б. Лепкий);

* Образно. Коли б я знав, що розлучусь з тобою, О краю мій, о земленько свята, .. я попрощався б хоч з тобою, До лона рідного припав (О. Олесь);

* У порівн. У чистій і ніжній, як лоно коханки, блакиті, в могутній хвилі життя .. почувалась така повна гармонія... (М. Коцюбинський);

// Живіт, утроба як символ материнства.

Коли носила [Хуррем] в своєму лоні перше дитя, валіде пустила поголос, що родиться шайтан (П. Загребельний);

Цілу ніч, задихаючись, Ганнуся перекидалася з боку на бік у холодному поту, дитинка теж запручалася в її лоні, а вдосвіта попросилася на цей світ (В. Шкляр);

Тоді вона якраз носила в лоні Мого улюбленця (Ю. Лісняк, пер. з тв. В. Шекспіра);

* Образно. Любив [доктор Марко] з нової гарної літератури деяких польських писателів, на котрих я досі не звертала більшої уваги, тому що походили з лона нації, котрої я не любила (О. Кобилянська).

2. чого, перен. Про те, що є пристановищем, притулком для кого-, чого-небудь.

Спокійно вернулась [Варвара Хведорівна] на лоно сім'ї, де й стала піджидати Панаса Павловича (В. Винниченко);

Опираючись на її явну чи таємну – в залежності від обставин – підтримку, запорожці можуть і повинні відродити цей нещасний, сплюндрований край, повернути його в лоно нашої матері-вітчизни (В. Малик).

3. перен. Про надра землі, глибину вод.

Блаженні дні і ночі на селі, Землі Волинської родюче лоно І дух полів, і голоси з балкона, І крекіт жаб на вітровім крилі (М. Зеров);

От і кістяки тих звірят .. що в часи давновікі жили .. Аж у лоно земне, з якого повстали, сховались, коли час їхній прийшов (Н. Королева);

В лоно вод, в незміряні прірви ляже приречена земля (О. Бердник);

* Образно. Тепла земля Італії, змучена, як породілля, людям вручає радість, зрощену в лоні щедротному (М. Бажан);

// Про поверхню (води, землі і т. ін.).

Бризки на водяне лоно упали (Б. Грінченко);

На лоні трав пекучі плями .. Багряний місяць над полями пливе між хмарами: війна! (В. Сосюра);

В берегах біля Херсонеса ледь-ледь плескалась хвиля, лоно вод не тривожила жодна лодія (С. Скляренко);

Він [Данило] падає на її [землі] гаряче лоно, .. а перед самими очима його ворушиться кривава пелена (М. Стельмах).

(1) <�На ло́ні (ло́но) приро́ди> <�На приро́ді> – просто неба, серед природи; на відкрите повітря, на природу.

Така люта негода урвала раптом запашний сезон садів та прогулянок річкою на далеке лоно природи, де кохання в затишкові відлюдних кущів може дійти свого природного здійснення (В. Підмогильний);

Вихідні чеський народ масово прогулював на лоні природи (Ю. Андрухович);

– Цей тиждень я багато їздила по околицях Мілана, їздила з одним італійцем .. Кілька днів на природі дуже зближують людей (Ю. Яновський);

Ольга Йосипівна, викладач біології, яка здебільшого веде заняття на природі, в теплиці чи агролабораторії, попросила слова (І. Цюпа);

(2) На ло́ні но́чі – вночі.

Мир первозданний Одпочив на лоні ночі (Т. Шевченко).