лоно

Значення в інших словниках

1. лоно — ло́но іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. лоно — Ло́но. Середовище. З лона учительства промовляли: надуч[итель] Івасюк, щоби зарахували учителям приобіцяне 50- проц[ентне] підвисшенє від 1. січня 1907; надуч[итель] Маренчук в справі дифінитивного полагодженя платні (Б. Українська літературна мова на Буковині
3. лоно — (жіноче) груди, перса; (материнське) утроба; (сім'ї) оточення, коло; (вод, трав) поверхня; ФР. надра <н. в лоні землі>; (природи) тло. Словник синонімів Караванського
4. лоно — -а, с., книжн., поет. 1》 Те саме, що груди 1), 2). || Живіт, утроба як символ материнства. 2》 чого, перен. Про те, що є прихистком, притулком для кого-, чого-небудь. 3》 перен. Про надра землі, глибину вод. || Про поверхню (води, землі тощо). На лоні природи. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. лоно — ЛО́НО, а, с., книжн., поет. 1. Те саме, що гру́ди 1, 2. У тумані на могилі, Як тополя, похилилась Молодиця молодая. Щось до лона пригортає Та з туманом розмовляє (Т. Словник української мови у 20 томах
6. лоно — ГРУ́ДИ (передня частина тулуба від шиї до живота), ЛО́НО поет., ПЕ́РСА (ПЕ́РСИ) поет., ГРУДИ́НА розм., ГРУДНИ́НА розм., ПА́ЗУХА розм., ГРУДНИ́ЦЯ розм. Він купався, зайшовши по груди у річку (О. Словник синонімів української мови
7. лоно — Ло́но, -на і -ня, -ну; ло́на, лон і ло́ні, лонь Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. лоно — ЛО́НО, а, с., книжн., поет. 1. Те саме, що гру́ди 1, 2. У тумані на могилі, Як тополя, похилилась Молодиця молодая. Щось до лона пригортає Та з туманом розмовляє (Шевч. Словник української мови в 11 томах
9. лоно — Лоно, -на и ло́ньо, -ня с. Лоно; грудь. Молодиця молодая щось до лоня пригортає. Шевч. 95. Харцизники! вони в заклад від лоня беруть дітей у матері вдовиці. К. Іов. 53. Словник української мови Грінченка