1. Фразеологічний словник української мови

лопата

ви́везти / виво́зити (язико́м) як (мов, ні́би і т. ін.) на лопа́ті. 1. Сказати що-небудь недоречно, недоладно. ви́везти язичко́м як на лопа́ті. — Але, але...— передражнювала його Христина,— вивіз язичком як на лопаті, сказав би просто: треба, мовляв, стару Каралаєву передніше видати заміж, тоді й Маруся буде моя. Чи так? (І. Нечуй-Левицький). 2. зі сл. говори́ти, висло́влювати і под. Що-небудь зовсім недоречне, недоладне або недоречно, недоладно. Сказав як на лопаті вивіз (Укр.. присл..); — Чому ти ніколи не погадаєш наперед, що маєш сказати, а все десь таке ляпнеш, мов на лопаті вивіз? (І. Франко); — Ха-ха-ха! Ти, Хомо Хомовичу, говориш мов на лопаті вивозиш (Є. Гуцало).

гребти́ (загріба́ти, горну́ти і т. ін.) гро́ші лопа́тою, зневажл. Без великих затрат праці дуже швидко багатіти; наживатися. — Ну, там, Лесю, чоловік зразу багатіє .. Там гроші лопатою гребуть (М. Стельмах); Старший брат і ні гадки собі: лежить та загріба гроші лопатою — усе йому Бог дає (О. Стороженко); — Катанку купив. Так ви забрали собі в голову, що гроші в мене як полова — лопатою гребу (М. Стельмах); — Сказано, діду, що ти великий багач, по сто мітлів (мітел) щотижня продаєш, гроші лопатою загрібаєш (І. Франко).

хоч лопа́тою горни́ (греби́, загріба́й і т. ін.). Дуже багато чого-небудь. Розуму — хоч лопатою горни (Укр.. присл..); Отоді Клим і приглянувся до Онисьчиного залицяльника. Дуже привабливий, працьовитий .. А культури — хоч лопатою греби (М. Рудь).

язи́к як ло́патень (лопа́та, помело́, млин) у кого. Хто-небудь дуже балакучий, любить говорити багато зайвого, непотрібного. Я їй наказував, щоб нікому анітелень, одначе вона таки розказала про все своїй сестрі Хотині, а в тієї язик як лопатень,— так усі й довідалися (Б. Грінченко); — А вже ж язик у тебе, парубче, ну, чисто як помело! — буркнув Охрім (Григорій Тютюнник); (Вітровий (до Батури):) У нього язик як млин, нікому слова не дасть сказати… (О. Корнійчук).

як лопа́тою кла́сти. Пояснювати, розповідати і т. ін. щось повільно, не поспішаючи. Йому треба так, як лопатою класти (не хутко розбирає діло) (М. Номис).

як на лопа́ті, зі сл. ви́класти, пода́ти і под. Повністю, до кінця і т. ін. Дати йому очну ставку з Донцем. І там він викладе їм все, як на лопаті (І. Багряний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лопата — лопа́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. лопата — Рискаль, заступ. Словник синонімів Караванського
  3. лопата — -и, ж. 1》 Знаряддя з довгим держаком і широким плоским кінцем, яке застосовують для згрібання, перекидання або насипання чого-небудь. || Таке дерев'яне знаряддя для саджання хліба в піч і виймання його з печі. 2》 Те саме, що заступ. || чого, перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лопата — ЛОПА́ТА, и, ж. 1. Знаряддя з довгим держаком і широким плоским кінцем, яке застосовують для згрібання, перекидання або насипання чого-небудь. Та взяв [Максим] якось Заступ і лопату, Та й пішов собі у поле Криницю копати (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. лопата — лопа́та вул. рука (ст): Але пан Макс ухопив мене на бігу своєю залізною лопатою, підняв за обшивку, мов котеня, і посадив (Керницький)||ґраба Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. лопата — Лопатою розуму в голову не наложиш. Іронічно про те, що розуму не можна дати тому, хто його не має. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. лопата — И, ж., див. лопатник. Він дістає з кишені чорну шкіряну лопату, рожриває її, я бачу цілу купу купюр (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  8. лопата — ЛОПА́ТА (знаряддя для копання землі), ГРАБА́РКА (велика лопата), ЗА́СТУП, КОПА́ЧКА, КОПА́Ч, КОПАНИ́ЦЯ, РИСКА́ЛЬ діал., ШТИК заст. Панас сопів, викидаючи з ями землю, він грався лопатою, як інший вилкою (Ю. Яновський); І взявся (батько) за роботу.. Словник синонімів української мови
  9. лопата — Лопа́та, -ти; -па́ти, -па́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. лопата — ЛОПА́ТА, и, ж. 1. Знаряддя з довгим держаком і широким плоским кінцем, яке застосовують для згрібання, перекидання або насипання чого-небудь. Та взяв [Максим] якось Заступ і лопату, Та й пішов собі у поле Криницю копати (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  11. лопата — Лопата, -ти ж. 1) Лопата для копанія, пересыпки сыпучихъ тѣлъ. Ніхто не розлучить, ні світ, ні зоря, хиба нас розлучить сирая земля, заступ, лопата, земляная хата. Чуб. V. 81. Словник української мови Грінченка