лопата

ЛОПА́ТА, и, ж.

1. Знаряддя з довгим держаком і широким плоским кінцем, яке застосовують для згрібання, перекидання або насипання чого-небудь.

Та взяв [Максим] якось Заступ і лопату, Та й пішов собі у поле Криницю копати (Шевч., II, 1963, 275);

Тоді молотили хліб ціпами, зерно провіювали лопатами та перечищали решетами (Збірник про Кроп., 1955, 12);

За парканом у дворі чути було людей: хтось лопатою одкидав сніг (Головко, II, 1957, 479);

*У порівн. Долоня його широка, мов лопата (Март., Тв., 1954, 235);

// Таке дерев’яне знаряддя для саджання хліба в піч і виймання його з печі.

Як піч уже поспіла, от коровай посадили на лопату (Кв.-Осн., II, 1956, 302);

Тільки що Кайдашиха виплескала хліб, а Мелашка посаджала, посипаючи лопату межисіткою, голодний Кайдаш знов увійшов у хату (Н.-Лев., II, 1956, 324);

Ті [жінки] виймали лопатами з просторої, як майдан, печі.. величезні хліби і паляниці (Морд., І, 1958, 134).

◊ Борода́ лопа́тою — широка борода, формою схожа на лопату.

Бороди широкі й різноманітні: лопатою, цапом, бакенбардами (Ю. Янов., IV, 1959, 44);

Лопа́та влі́зе — про що-небудь дуже велике, широке.

Коли роззявить [Домаха] рот, так і лопата улізе; нісочок, як у рябця (Кв.-Осн., II, 1956, 177);

Мов на лопа́ті ви́віз — про що-небудь зроблене недоладно, невправно.

— Чому ти ніколи не погадаєш наперед, що маєш сказати, а все десь таке ляпнеш, мов на лопаті вивіз?.. (Фр., І, 1955, 235);

[Хоч] лопа́тою горни́ (греби́, загріба́й і т. ін.) що; Лопа́тою горну́ти (гребти́, загріба́ти і т. ін.) що — дуже багато чого-небудь.

Ти писав мені, що в Каневі цього добра [карасів] хоч лопатою горни (Шевч., VI, 1957, 217);

— Катанку купив. Так ви забрали собі в голову, що гроші в мене як полова — лопатою гребу (Стельмах, II, 1962, 373);

— Сказано, діду, що ти великий багач, по сто мітлів щотижня продаєш, гроші лопатою загрібаєш (Фр., І, 1955, 373);

Як лопа́тою кла́сти — дуже поволі, не поспішаючи.

Йому треба так, як лопатою класти (не хутко розбирає діло) (Номис, 1864, № 6408).

2. Те саме, що за́ступ.

Чорна земля шугала з Гнатової лопати на окіп, а він копав та копав, не розгинаючись (Коцюб., І, 1955, 39);

Незвичайною була сівба над Дніпром у сорок четверту весну.. Орали тракторами, але орали й коровами, й скопували лопатами (Довж., І, 1958, 388);

// чого, перен. Кількість чого-небудь, набрана цим знаряддям.

Перша лопата землі оголяє жовті, покриті філоксерою корінці (Коцюб., І, 1955, 210).

Саді́ння під лопа́ту чого — висаджування чого-небудь у грунт за допомогою лопати.

Кращим способом ручного садіння сіянців є садіння під лопату (Колг. Укр., 9, 1959, 37);

Сади́ти під лопа́ту що — користуючись лопатою, висаджувати що-небудь у грунт.

Частина ланки під лопату картоплю садить (Вишня, І, 1956, 343).

3. з означ. Механізоване знаряддя різної форми для згрібання, розмішування, набирання і т. ін. чого-небудь.

Кінні лопати (скрепери) застосовуються для розрівнювання і переміщення грунту (Механ. і електриф.., 1953, 307);

Якщо потрібно підгортати чи вигрібати гній із загонів, до нього [трактора] чіпляють бульдозерну лопату (Хлібороб Укр., 8, 1965, 18);

Тракторна лопата безперервно вантажила автомашини гноєм (Рад. Укр., 7.XII 1961, 3);

Нагрібають [брудоочисники] величезними ковшами-лопатами жужелицю — справжні гори наростають її (Крот., Сини.., 1948, 216).