лопата

ЛОПА́ТА, и, ж.

1. Знаряддя з довгим держаком і широким плоским кінцем, яке застосовують для згрібання, перекидання або насипання чого-небудь.

Та взяв [Максим] якось Заступ і лопату, Та й пішов собі у поле Криницю копати (Т. Шевченко);

Iнженер iз пiдрядчиком давно вже стояли бiля купи лопат i кiлькох селянських возiв (Б. Антоненко-Давидович);

Захарко .. чалапає в глибокій завії до яблуньки, розчищає лопатою сніг (К. Гриб);

– Наївся, аж ноги гнуться. Не знаю, як і лопату держатиму, – вижмурювався він на сніги (Григорій Тютюнник);

* У порівн. Долоня його широка, мов лопата (Л. Мартович);

– У тебе гості? – повернувся всім тулубом до Сергія бригадир і простягнув йому свою здоровенну, як лопата, руку (В. Нестайко);

У сільських завжди темні од сонця обличчя, великі, мов лопата, долоні, вічна втома й жура в очах (А. Михайленко);

// Таке дерев'яне знаряддя для саджання хліба в піч і виймання його з печі.

Як піч уже поспіла, от коровай посадили на лопату (Г. Квітка-Основ'яненко);

Ті [жінки] виймали лопатами з просторої, як майдан, печі .. величезні хліби і паляниці (Д. Мордовець);

Може, мати вийме на лопаті З печі, як на небі, отаку [паляницю]... (П. Воронько).

2. Те саме, що за́ступ.

І які думки не перекидаю в голові, та поки що виходить одно: не плуги, а жінки, дівчата лопатами копатимуть землю (М. Стельмах);

Копати лопатою? .. Оці безкрайні простори навіть .. добрим орачам підкорювалися не одразу (М. Циба);

// чого, перен. Кількість чого-небудь, набрана цим знаряддям.

Занотувавши назвище хазяїна, Тихович каже циганові копати абиякий кущ – і перша лопата землі оголяє жовті, покриті філоксерою корінці (М. Коцюбинський).

3. з означ. Механізоване знаряддя різної форми для згрібання, розмішування, набирання і т. ін. чого-небудь.

Сам [я] організував розкопки тих двох могил, сусідній колгосп дав тракторні лопати, ми зняли дерен, добралися до поховань (О. Бердник).

Борода́ лопа́тою див. борода́;

Сади́ти під лопа́ту див. сади́ти;

Саді́ння під лопа́ту див. саді́ння.

◇ Ви́везти / виво́зити [язико́м (язичко́м)] як (мов, ні́би і т. ін.) на лопа́ті див. виво́зити;

Гребти́ (загріба́ти, горну́ти) лопа́тою див. гребти́;

(1) Лопа́та влі́зе – про що-небудь дуже велике, широке.

Коли роззявить [Домаха] рот, так і лопата улізе; нісочок, як у рябця (Г. Квітка-Основ'яненко);

Помаха́ти соки́рою (лопа́тою) див. помаха́ти;

Хоч лопа́тою горни́ (греби́, загріба́й і т. ін.) див. горну́ти;

Язи́к як ло́патень (лопа́та, помело́, млин) див. язи́к;

Як лопа́тою кла́сти див. кла́сти;

(2) Як на лопа́ті, зі сл. викласти, подати і под. – повністю, до кінця і т. ін.

Тоді Левко виводив язиком, як на лопаті, усю правду, невважаючи ні на кого (І. Нечуй-Левицький);

Дати йому очну ставку з Донцем. І там він викладе їм все, як на лопаті (І. Багряний).