лопотливий
ЛОПОТЛИ́ВИЙ, а, е, розм.
Який лопотить.
Нап'ята палатка халабудилась йому [Антоновичу] на голові, обстрілювана лопотливим дощем (О. Гончар);
Вгорі, над садом, у всіх напрямах прорізують закурену димом міста небесну блакить аероплани, обливаючи тишу саду лопотливим гуркотом моторів (В. Винниченко);
У Перемишлі доскочив до гурту намісник, лопотливий пан “Перемисльний” – зі своїми чурами, – стало глітно [тісно] і шумно, як у храмове свято (К. Гриневичева);
* Образно. Крізь червону завісу лопотливого полум'я темніла туша геть обгорілої корови (В. Дрозд).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лопотливий — лопотли́вий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- лопотливий — -а, -е, розм. Який лопотить. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лопотливий — ШЕЛЕСТКИ́Й (який видає, утворює шелест; сповнений шелесту), ШЕЛЕСТЛИ́ВИЙ рідше, ШАРУДЛИ́ВИЙ, ШУРХОТЛИ́ВИЙ, ШЕЛЕСТЮ́ЧИЙ розм., ЛОПОТЛИ́ВИЙ розм., ЛОПОТЮ́ЧИЙ розм. рідше; ШОРСТКИ́Й розм. (про звук). Словник синонімів української мови
- лопотливий — ЛОПОТЛИ́ВИЙ, а, е, розм. Який лопотить. Дощ набирав сили. Заграв лопотливими струмками у рівчаках (Рибак, Помилка.., 1956, 56). Словник української мови в 11 томах