лошиця
ЛОШИ́ЦЯ, і, ж.
Молода кобила.
– Та що ви, дядьку, торгуєтесь? – вмішується один із купки в широченному брилі, з веселим, лукавим поглядом. – Криця – не лошиця: біжить – дрожить, упаде – лежить. Сестра її в Києві з гори бігає (В. Винниченко);
Жеребець – Ккаїумис – відганяв од себе лошицю й наступав на Тодорку, загравав, тикаючись мордою їй у шию (Б. Харчук);
Піфією звали кобилу, на якій він колись учив султаншу їздити верхи. Кобилу назвала так султанша, а вибирав її ще лошицею він, знався на цьому досконало. Гарну коняку бачив з льоту. (П. Загребельний);
* У порівн. Йдучи під конвоєм до дверей, Ворониха бубоніла: – На мені не поїздять, як на лошиці. Де сядуть, там і встануть (М. Малиновська).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лошиця — лоши́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- лошиця — див. кінь; повія Словник синонімів Вусика
- лошиця — -і, ж. Молода кобила. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лошиця — (-і) ж., мол., жрм, жарт.-ірон. Жінка середнього віку. Поруч з нами компанія з чотирьох чоловік — два пацана та дві лошиці. Кожному років під сорок і під очима залягли глибокі зморшки (А. Мухарський, Попса для еліти). Словник жарґонної лексики української мови
- лошиця — КОБИ́ЛА (самиця коня), КОБИ́ЛИ́ЦЯ рідше; ЛОШИ́ЦЯ (молода самиця). — Хе-хе.. — похитав він головою. — Немає кобили. Привела вчора лошатко, а сама... Осколок доконав... Пропала кобилиця (І. Багмут); Засідлана гніда лошиця Ясногорської, піднявши голову, стиха кудись іржала (О. Гончар). Словник синонімів української мови
- лошиця — Лоши́ця, -ці, -цею; -ши́ці, -ши́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лошиця — ЛОШИ́ЦЯ, і, ж. Молода кобила. Засідлана гніда лошиця Ясногорської, піднявши голову, стиха кудись іржала (Гончар, III, 1959, 448). Словник української мови в 11 томах