лубковий

ЛУБКО́ВИЙ, а, е.

1. Обкладений лубками (у 1 знач.).

Повертається [Юхим] з сіллю в лубковім возі і ще з більшими турботами в голові (Іван Ле).

2. Надрукований з лубка (у 4 знач.) (про картину).

– Мені заважає ця витрішкувата русалка, – кажу я, показуючи на лубкову картину, а відтак хапаю з ліжка Камілину кофтину й спідничку і рішуче вішаю їх на цвях, який стримить над русалкою, – все, мойру надійно затулено (В. Шкляр).

3. Який не вирізняється високими художніми властивостями; невправний, примітивний, вульгарний.

Добу найбільше характеризує антураж. В нього люди встромлюють обличчя, як актори в лубкових виставах (В. Підмогильний);

Тепер цей тигр, що живився чоловічиною, здох би від люті, коли б дізнався, якою знахідкою для збирачів металолому стали його бездарні лубкові пам'ятники (В. Симоненко);

Він купував би дружині гарний одяг, відчуваючи при цьому не міщанську, не лубкову, а велику і чисту радість (С. Процюк);

На той час мої пізнання тонкощів найдревнішої професії були такими жалюгідними, щоб не сказати лубковими, що могли зворушити будь-кого – навіть найглухішого святенника (М. Матіос).