1. Словник української мови у 20 томах

лубоїд

ЛУБОЇ́Д, а, ч.

Шкідливий жук родини короїдових, личинки якого живляться лубом.

Чорний дубовий усач із своїми довжелезними вусами був, наче командир цілого загону хрущів і хрущиків, короїдів, бронзовок, лубоїдів, слоників (О. Донченко);

Лубоїди мають закруглено-загнуті донизу надкрила й майже горизонтальне черевце (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лубоїд — лубої́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. лубоїд — -а, ч. Шкідливий жук родини короїдових, личинки якого живляться лубом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лубоїд — ЛУБОЇ́Д, а, ч. Шкідливий жук родини короїдових, личинки якого живляться лубом. Роздовбуючи гнилу деревину, відриваючи кору, дятел знищує тисячі личинок короїдів, лубоїдів, пильщиків (Корисні птахи.., 1950, 54). Словник української мови в 11 томах