1. Словник української мови у 20 томах

луг

ЛУГ¹, у, ч.

1. Поросла травою й кущами лука, використовувана як пасовисько та сіножать.

Унизу по лугах річка синя тяглась (Панас Мирний);

На лузі по цей бік річки стояло, розташувавшись понад річкою, багато возів польського обозу (А. Кащенко);

Стеха довгою хворостиною вигнала гусей на луг, до річки (В. Малик).

2. заст. Низина, поросла лісом.

Сяде [Перебендя] собі, заспіває: “Ой не шуми, луже!” (Т. Шевченко);

Ой, хто в лузі – озовися, Ой, хто в полі – одкликнися! (Я. Щоголів);

Регочуть трави – злива йде. Піднявши кухлики і глеки, П'яніє луг, шумить, гуде Опісля в'яленої спеки (П. Воронько).

◇ (1) Той (хто) у луг, [а] той (хто) у плуг – безладно (про незлагоджені, неузгоджені дії).

– Десять душ вас та й ті не знайдуть одної думки. Той у луг, а той у плуг. У нас по кількасот народу, а й то в усіх одна думка... (Г. Хоткевич).

ЛУГ², у, ч.

1. Гідроксид натрію, калію та інших лужних металів.

У побуті гідроксид натрію також називають їдким лугом або їдким натром (з навч. літ.).

2. розм. Водний настій попелу, використовуваний для прання, миття тощо.

В суботу ввечері Нимидора помила миски й ложки, змила добре мителем з лугу голову, трохи прибралась і ждала, поки поснуть хазяїни (І. Нечуй-Левицький);

На ніч змила [Маланка] Гафійці голову лугом (М. Коцюбинський);

Зайшла [Орися] в хату, щоб набрати лугу для прання (Григорій Тютюнник);

Радіон сидів на своїй половині і злився на Фроську. А вона звечора змила лугом голову (Б. Харчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Луг — Луг іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. луг — (ліс на низині) лужина; (заплавний) ЛУКА; ХЕМ. гідроксид металів; (для прання) ПОБ. попіл, зола. Словник синонімів Караванського
  3. луг — див. низовина; попіл Словник синонімів Вусика
  4. луг — [луг] -гу, м. (ў) луз'і, мн. -ги, -г'іў два лугие Орфоепічний словник української мови
  5. луг — I -у, ч. 1》 Поросла травою та кущами лука, що використовується як пасовисько й сіножать. 2》 заст. Низина, поросла лісом. II -у, ч. 1》 Загальна назва сильних водорозчинних основ. 2》 розм. Водний настій попелу, що вживається для прання, миття тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. Луг — Укр. військово-спортивне товариство в Галичині, засноване 1925 з ініціативи Укр. радикальної партії замість ліквідованих пол. владою Січей; гол. Р. Дашкевич; згодом частина Лугів під проводом... Універсальний словник-енциклопедія
  7. луг — ЛІС (велика площа землі, заросла деревами й кущами), БІР, ГАЙ, ПЕРЕ́ЛІСОК, ПЕРЕЛІ́С діал., ПРИ́ЛІС рідше (невеликий, перев. листяний ліс); ДІБРО́ВА (листяний ліс, у якому переважає дуб); ДУБИ́НА, ДУБНЯ́К, ДУБНИ́К, ДУБИ́ННЯ розм. Словник синонімів української мови
  8. луг — Луг, лу́гу, лу́гові, у лу́зі, лу́же! луги́, лугі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. луг — ЛУГ¹, у, ч. 1. Поросла травою і кущами лука, що використовується як пасовисько та сіножать. Унизу по лугах річка синя тяглась (Мирний, V, 1955, 367); Що може бути миліше, як по довгому дню косовиці повертати на заході сонця з веселого лугу додому! (Довж. Словник української мови в 11 томах
  10. луг — Луг, -гу м. 1) Лѣсъ на низменности, низменность, поросшая лѣсомъ. Шевч. 233. Через темні високі луги ясним соколом перелини. КС. 1882. XII. 496. Ой не шуми, луже, зелений байраче. Мет. 92. У зеленім темнім лузі червона калина. Мет. 97. 2) Щелокъ. Словник української мови Грінченка