лугар
ЛУГА́Р, я́, ч., заст.
Той, хто переховується в лузі (у 2 знач.).
Вітре-брате! З лугарями Ти носився над степами (Я. Щоголів);
Ожив Великий Луг, з усіх островів, приток .. квапилися човни з козаками, лугарями та степовиками (А. Кащенко);
Скільки ж то минуло відтоді, як сей лугар десь отам понад Соляним шляхом співав йому пісню про ведмедя-русина? (І. Білик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лугар — луга́р іменник чоловічого роду, істота той, хто переховується в лузі рідко Орфографічний словник української мови
- лугар — -я, ч., заст. Той, хто переховується в лузі (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- лугар — ЛУГА́Р, я́, ч., заст. Той, хто переховується в лузі (у 2 знач.). Вітре-брате! З лугарями Ти носився над степами (Щог., Поезії, 1958, 460). Словник української мови в 11 томах