лугівка
ЛУГІ́ВКА, и, ж., розм.
1. Лугова річка.
Пливуть [ручаї] і дзвенять малиново, І що їм лугівка мала? Мов тепле народжене слово, що з серця шука джерела (А. Малишко).
2. Луговий шлях.
Весело постукували об вкочену лугівку копита сірої кобили, безугавно щебетала дитина (В. Дрозд).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лугівка — лугі́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- лугівка — -и, ж., розм. Лугова річка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лугівка — РІ́ЧКА (водний потік); РІКА́ (перев. великих розмірів); ЛУГІ́ВКА розм. (лугова). Розбила щука лід у ріках, і крига пливла в море, а по берегах річок ніжні верби і лози над водою і в воді радували людську душу (О. Словник синонімів української мови
- лугівка — ЛУГІ́ВКА, и, ж., розм. Лугова річка. Пливуть [ручаї] і дзвенять малиново, І що їм лугівка мала? Мов тепле народжене слово, що з серця шука джерела (Мал., Звенигора, 1959, 261). Словник української мови в 11 томах