лужицький

ЛУ́ЖИЦЬКИЙ, а, е.

Прикм. до лужича́ни і Лужиця.

– Жменька словаків чи лужицьких сербів, навіть болгари під турками – всі видають свої журнали, тільки русини під австрійським скіпетром не мають ні часописів, ані літератури (Р. Іваничук);

Словенська і лужицькі мови відрізняються від усіх інших слов'янських мов тим, що в них збереглася праслов'янська структура граматичної категорії числа (з наук. літ.);

Лужицьке князівство – історично-географічна область між Ельбою (Лабою) і Одером (Одрою) у Німеччині (з наук. літ.);

Лужицькі серби мають дві літературні мови – верхньолужицьку та нижньолужицьку (з наук.-попул. літ.).