лукавинка
ЛУКА́ВИНКА, и, ж., розм.
Невеличке лукавство.
В мить якусь здалось: в тих же очах [актриси], великих, зеленкуватих, мигнула і лукавинка, і тієї ж миті щезла (Б. Левін);
Кремезний[Кульчек], дужий, в очах – розумна лукавинка (В. Малик);
В очах [Мальви] – глибока печаль і ледь-ледь лукавинка (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лукавинка — лука́винка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- лукавинка — -и, ж., розм. Невеличке лукавство. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лукавинка — ХИ́ТРОЩІ мн. (неправдиві, нерідко обманні слова, вчинки, хитрий прийом чи задум для досягнення мети), ХИ́ТРІСТЬ, ЛУКА́ВСТВО, КРУТІ́ЙСТВО, ХИТРОМУ́ДРОЩІ мн., розм.; ХИТРИ́НКА розм., ЛУКА́ВИНКА розм. (деяка хитрість, кмітливість); МАНЕ́ВР, ВИ́КРУТ розм. Словник синонімів української мови
- лукавинка — ЛУКА́ВИНКА, и, ж., розм. Невеличке лукавство. Очі карі, живі, з вогником і ледве помітною лукавинкою — дивиться на тебе, слухає, а очі говорять: ".Говори, говори, я тебе знаю" (Збан., Над Десною, 1951, 10); Це був як голуб сивий чоловічок — в окулярах,.. Словник української мови в 11 томах