лукавий

ЛУКА́ВИЙ, а, е.

1. Здатний на різні хитрощі або жарти.

Хитрить лукавая Ютурна, Яким би побитом їй Турна Спасти од смертного ножа (І. Котляревський);

Чи варто замислюватися, де, коли й з ким переступила закон Божий і людський лукава жінка? (Б. Антоненко-Давидович);

Риндін не стримав посмішки: лукавій дівчині, справді, важко було відмовити (В. Владко);

Подивився на мене, взяв щось там і пішов. Лукавий чоловік був цей Глига (І. Білик);

// Власт. людині з такою вдачею.

Очі наші стрічаються знову і знову, я в них читаю лукаву цікавість (М. Коцюбинський);

Український письменник [Остап Вишня], передовсім український у своїх пейзажах, у своєму лукавому й добродушному гуморі, у своїй далеко не добродушній сатирі, у своїй ласкавій і соромливо-ніжній ліриці (М. Рильський);

// Сповнений добродушних хитрощів; грайливий (про очі, погляд і т. ін.).

Підморгнув [Чугайстир] до Івана лукавим оком і обізвався: – Може б, ти трошки пішов зо мною у танець? (М. Коцюбинський);

Степан розсунув гілки куща і просто перед собою побачив засмагле, темноволосе, з лукавими очима і маленькими вусиками обличчя брата свого Василя (С. Скляренко);

Ти сидиш навпроти, кучерява, І з-під вій на мене – блись та блись. У твоєму погляді лукавім Хитрість і захоплення сплелись (В. Симоненко);

Мірвел зустріла Ківана доброзичливою і трохи лукавою усмішкою (О. Авраменко).

2. Здатний на нещирість, брехню; єхидний.

Лукавий чоловік в очі світить, а поза очі душу тягне (прислів'я);

Лукавий чоловік словами нас голубить, Неначе всіх і жалує, і любить, .. А ближче придивись ти – І видно, що виля хвостом: Помажу, мов, медком – Солодше буде з'їсти (Л. Глібов);

В часи війни Хмельницького і кривавого розору та братовбивчої різанини по тому нагору вискакувало теж немало людей лукавих, підступних, проте сміливих, сильних (Ю. Мушкетик);

Якийсь кручений усе-таки був той Агашкін, нещирий, лукавий (В. Нестайко);

// Який таїть у собі нещирість, брехню, єхидність.

Червоні кролячі очі видавали лукаву душу, єхидні заміри (Панас Мирний);

– Iстинно говорю тобi, Сафо: лукаву й жадну душу маєш (В. Винниченко);

– Браття, зраду нам готує думка тих людей лукава (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі).

3. Який має злі, ворожі наміри; підступний.

Троянці в кріпості сидять. Забилися, мов миші в нору, Лукаву кішку як уздрять (І. Котляревський);

Та не однаково мені, Як Україну злії люди Присплять, лукаві (Т. Шевченко);

Завидує нам нашого щастя доля, насилає ворогів лукавих, грабіжників безсоромних (Б. Лепкий);

// Який є результатом підступності.

Мені Господь пристанище, Заступником буде І воздасть їм [лукавим] за діла їх Кроваві [криваві], лукаві (Т. Шевченко).

4. заст. Грішний, нечестивий.

– О тату сильний, величавий! Ти всякий помисл зриш лукавий, Тебе ніхто не проведе (І. Котляревський);

[Маруся:] Я знемогла від гріха, лукаві помисли збивають мене з прямої стежки (Панас Мирний);

[Єпископ:] Лукавий рабе! Знаєш, які то видива тебе морочать? То навождення злого духа! (Леся Українка);

// Уживається як лайливе слово.

О Боже наш милосердний! О царю поганий, Царю проклятий, лукавий, Аспиде неситий! Що ти зробив з козаками? (Т. Шевченко);

Вивіз мене, лукавий син, неначе на сміх людям (І. Нечуй-Левицький);

– Іди вже, іч, лукаве, – заметушилася Орися, підпихаючи телятко, яке раптом затялося і не хотіло переступати порога (Григорій Тютюнник);

// у знач. ім. лука́вий, вого, ч. Біс, диявол.

Не введи [про Бога] нас у випробовування, але визволи нас від лукавого (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Ні Богові свічка, ні лукавому дудка (Номис);

[Марта:] Од лукавого хрест маю, а од лихого чоловіка чумацька люшня лежить у возі (С. Васильченко);

Не знає він, що “жива” церква, то церква, якою справжні служителі Бога погорджують за її продажність і загравання з лукавим (І. Багряний).

◇ (1) Від лука́вого, ірон. – те, що суперечить певним нормам, канонам і т. ін.; що-небудь не таке як прийнято, як треба.

– Не люблю, як ти з книжок почнеш верзти всячину. То все від лукавого (Б. Грінченко);

– Політика в нього, може, й від лукавого, але ж яка Божа іскра сяє в багатьох його творах! (М. Стельмах);

– Під оселедець [випити]. А кава, лимон.. – то від лукавого, від заграничної [закордонної] темноти (А. Крижанівський);

Він [Бог] дає фортуну просту, як кусень хліба. Не варто лакомитись, бо лакітки – то фортуна від лукавого, і вона страшно зрадлива (Г. Пагутяк);

(2) Лука́вий підкуси́в (напути́в, підби́в і т. ін.) кого і без дод. – хто-небудь зробив хибний, необдуманий або небажаний для когось учинок.

Череваниха .. боялась, щоб лукавий не підкусив паливод на яку пакость (П. Куліш);

[Степанида і Оксана:] Що ж таке трапилось? [Панас:] Хоч і не питайте! (Зітхає). Лукавий напутив... [Степанида:] Ця горілка ніколи до пуття не доведе (М. Кропивницький);

От одного [гостя] і підбив лукавий хлюпнути на неї [тітку] ззаду горілкою (А. Санченко).