1. Словник української мови в 11 томах

лукавинка

ЛУКА́ВИНКА, и, ж., розм. Невеличке лукавство.

Очі карі, живі, з вогником і ледве помітною лукавинкою — дивиться на тебе, слухає, а очі говорять: ".Говори, говори, я тебе знаю" (Збан., Над Десною, 1951, 10);

Це був як голуб сивий чоловічок — в окулярах,.. з небезпечною лукавинкою в тонких обрисах сухого рота (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 406).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лукавинка — лука́винка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. лукавинка — -и, ж., розм. Невеличке лукавство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лукавинка — ЛУКА́ВИНКА, и, ж., розм. Невеличке лукавство. В мить якусь здалось: в тих же очах [актриси], великих, зеленкуватих, мигнула і лукавинка, і тієї ж миті щезла (Б. Левін); Кремезний[Кульчек], дужий, в очах – розумна лукавинка (В. Словник української мови у 20 томах
  4. лукавинка — ХИ́ТРОЩІ мн. (неправдиві, нерідко обманні слова, вчинки, хитрий прийом чи задум для досягнення мети), ХИ́ТРІСТЬ, ЛУКА́ВСТВО, КРУТІ́ЙСТВО, ХИТРОМУ́ДРОЩІ мн., розм.; ХИТРИ́НКА розм., ЛУКА́ВИНКА розм. (деяка хитрість, кмітливість); МАНЕ́ВР, ВИ́КРУТ розм. Словник синонімів української мови