лунатичка

ЛУНАТИ́ЧКА, и, ж.

Жін. до луна́тик.

* Образно. – Це ти все бродиш, лунатичко? – спросоння заговорила Мар'яна (О. Гончар);

* У порівн. По якімсь часі піднеслася при помочі товаришок і бліда як смерть пішла дальше, подібна до лунатички (О. Назарук);

Знаю лише, що стара жiнка перестала мене слухати, й, немов лунатичка, рушила з ворiт в заросле кропивою i кiнським щавелем подвiр'я (Р. Федорів).