1. Словник української мови у 20 томах

лупання

ЛУ́ПАННЯ, я, с., фам.

Дія за знач. лу́пати.

Пристрасть завертала йому голову, а він давав приміту тої пристрасті лиш лупанням очей і сумом (Л. Мартович).

ЛУПА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. лупа́ти.

У слюсарні біля Домсової фабрики пищать і свищуть циркулярки, острячи [гострячи] знаряди до лупання каменю (І. Франко);

Лупання ціпа хоч і глушила солома, а одначе воно покривало всі звуки хутора (Ю. Логвин).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лупання — лу́пання іменник середнього роду лупа́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. лупання — I луп`ання-я, с. Дія за знач. лупати. II л`упання-я, с., фам. Дія за знач. лупати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лупання — ЛУ́ПАННЯ, я, с., фам. Дія за знач. лу́пати. Пристрасть завертала йому голову, а він давав приміту тої пристрасті лиш лупанням очей і сумом (Март., Тв., 1954, 257). ЛУПА́ННЯ, я, с. Дія за знач. лупа́ти. Словник української мови в 11 томах
  4. лупання — Лупа́ння, -ня с. Откалываніе, отламываніе. --------------- Лупання, -ня с. Миганіе (хлопаніе глазами). Словник української мови Грінченка