лушпина
ЛУШПИ́НА, и, ж.
Те саме, що лушпа́йка.
Зриває [пан] мигдалевий горішок, не кваплячись, обирає зелену лушпину (Н. Королева);
* Образно. Хто відає, які несподіванки можуть тоді спіткати їх. Чи не почне вилущувати ага для неї солодкі зернята, а їм кидати лушпини? (Ю. Мушкетик);
Але твій блиск – це океан без меж: Там гордий корабель іде невпинно,То й човен мій, горіхова лушпина, Зухвало в далеч випливає теж (Д. Паламарчук, пер. з тв. В. Шекспіра);
* У порівн. А з піднебесся, де душа млинком кружляла, мов лушпина, Бог сіяв з вічного ковша на землю попелу хмарини (П. Мовчан);
// Шматок лушпайки.
Незабаром летіла до мене в двері надкушена кислиця, шматок соняшника або з кавуна лушпина (С. Васильченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лушпина — (тверде покриття плодів) шкаралупа, розм. шкарлупа, луска, (цупка зовнішня оболонка) шкірка, шкуринка. Словник синонімів Полюги
- лушпина — лушпи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- лушпина — див. залишок; лушпайка Словник синонімів Вусика
- лушпина — -и, ж. Те саме, що лушпайка. || Шматок лушпайки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лушпина — ШКАРАЛУ́ПА (тверде покриття плодів, яєць), ШКАРАЛУ́ПИНА розм., ШКАРЛУ́ПА розм., ШКАРЛУ́ПИНА розм., ШКАРАЛУ́ЩА (ШКАРАЛЮ́ЩА) розм., ШКАРАЛУ́ЩИНА розм., ШКАРУ́ПА (ШКОРУ́ПА) діал.; ЛУШПИ́НА, ЛУЗГА́, ЛУСКА́, ЛУШПАНИ́НА, ЛУШПА́, ЛУПА́ діал. (перев. Словник синонімів української мови
- лушпина — ЛУШПИ́НА, и, ж. Те саме, що лушпа́йка. Ковтав [Сеспель] ту картоплю, ледь зідравши сяк-так лушпину (Збан., Сеспель, 1961, 310); Знають той колос, стебло і лушпина, Що, як доспіє зерно золоте, Серп їх нещадний зітне і змете (Фр., X, 1954, 59); *У порівн. Словник української мови в 11 томах