1. Словник української мови у 20 томах

львівський

ЛЬВІ́ВСЬКИЙ, а, е.

Стос. до Львова, львів'ян, належний, притаманний їм.

Працювала [Ганнуся] на плантації завжди окремо, бо з її львівської говірки сміялися (Р. Іваничук);

Спав [Ціммерман] із кам'яним серцем і снилися йому вечірні львівські вулиці, наповнені запахами кави (Ю. Винничук);

Я все життя мріяв стати істориком. Досі збираю історичні матеріали про львівську архітектуру (Н. Сняданко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. львівський — льві́вський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. львівський — -а, -е. Прикм. до Львів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. львівський — львівський: ◊ львівський оха́йний хлопчик знев., ірон., евф. до “лох”; недотепа, дурень (м)|| = бевзь ◊ набра́ти львівського шлі́фу → шліф ◊ львівські ді́ти 1. молодь Львова 2. = львівські піскарі ◊ львівські піскарі іст. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. львівський — Льві́вський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. львівський — Львівський, -а, -е Львовскій. Федьк. III. 129. Словник української мови Грінченка