любимиця

ЛЮБИ́МИЦЯ, і, ж., розм., заст.

Жін. до люби́мець.

Дитя тріпоталося в її обіймах, як рибка у ясній воді, аж Борвій .. зірвався зі свойого лігва на сонці та став доскакувати до лиця своєї любимиці (К. Гриневичева);

Оксани занепадав настрій, хоч господар дому цокався з нею найчастіше. Вона – любимиця Базаревського з отакого от віку (Олекса Ізарський);

– Мамо, ваша любимиця б'ється, – вдавано скривився братик, за поперек схопився (В. Лис).