любимий

ЛЮБИ́МИЙ, а, е, розм., заст.

1. Дієпр. пас. до люби́ти 1–3.

В любимий батьків парк ми з ним ходили часом, теплішало, коли торкався він руки, а в ту неділю рушили всім класом на Люботинські затишні ставки (М. Бажан);

Батько його вважав себе дніпрогесівцем, він служив у полку внутрішньої охорони, в тім любимім запорожцями полку, над підрозділами якого шефствували заводи (О. Гончар);

Про Всеволода записано так: “Князь змолоду був боголюбивий, любив правду, був милостивий до бідних, шанував єпископів і священиків, але особливо любив монахів, давав їм усе потрібне, був також воздержан [стриманий] і за те любимий отцем своїм” (П. Загребельний).

2. у знач. прикм. Те саме, що лю́бий.

Любимого братика вона не втримала – рвонувсь і втік (Марко Вовчок);

Авдотія Миколаївна Панаєва, вірний соратник і любимий друг, злякалася, побачивши схвильоване обличчя Некрасова (О. Іваненко);

Він вірив Майї не тільки як любимій людині, а й як хірургові (М. Дашкієв);

Немає також потреби вживати прикметник “любимий” у розумінні “любий”, “коханий” чи “улюблений”. Він штучно запозичений з російської (з наук.-попул. літ.).

3. у знач. ім. люби́мий, мого, ч.; люби́ма, мої, ж. Той (та), кого люблять, кохають.

Погребла я свого любимого, як він заповів (Г. Колісник);

Доки про моє дитя знало тільки моє серце і мій любимий – це було прекрасно (І. Жиленко);

// Уживається для вираження фамільярності або зневаги.

Що б він, любимий, не зробив, як би низько не впав він чи в очах других, чи в своїх власних, – в очах матері він тільки нещасний тим, що мусив зробити те злочинство! (В. Винниченко);

У нас є люди, які після передачі про них нас ненавидять, а є ті, котрі відразу до нас прив'язуються. Вони в нас отримують можливість поговорити про себе любимих (з газ.).

4. Якому надають перевагу перед іншим.

Раз Жук завів з Віренком розмову про своє любиме бажанє [бажання]: завести позичкову касу (О. Кониський);

По мармурових залах безучасно Валентій плентавсь. Порохом припали Його любимі книги (І. Франко);

Она віддячувала єму [йому], як могла: і обпирала, і облатувала, і на печі єму стелила, і годувала борщем та капусняком (се були дві любимі єго страви) (Т. Бордуляк);

Він не говорить тепер про свої любимі ідеї, а “народ” не проходить йому й через уста (О. Кобилянська).