1. Словник української мови в 11 томах

любимий

ЛЮБИ́МИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. теп. ч. до люби́ти 1 — 3.

Наче половину горя, її [Світлани] дівочих кривд по-сестринськи брала, переймала зараз на себе оця ніжна, оця любима нею з дитинства акація — біла колюча королева півдня (Гончар, II, 1959, 100);

[Очерет:] Зараз для мене щастя — любити вас і бути любимим (Коч., II, 1956, 450);

Багато зробив Ф. Маківчук для розвитку української радянської сатири й гумору, цього нелегкого, бойового і любимого народом жанру нашої літератури (Рад. Укр., 9.IX 1962, 3).

2. у знач. прикм. Те саме, що лю́бий.

Любимого братика вона не втримала — рвонувсь і втік (Вовчок, І, 1955, 312).

3.у знач. ім. люби́мий, мого, ч.; люби́ма, мої, ж. Той (та), кого люблять, кохають.

Нічого не відповіла йому Зінька.. і пішла стежкою одна, пригнічена, ображена в кращих своїх почуттях, покинута любимим (Шиян, Баланда, 1957, 176);

Як жить на світі хороше, у парі йти з любимою! (Гонч., Вибр., 1959, 221).

4. Якому надають перевагу перед іншим.

Він буде робити любиме діло, готувати нове покоління до нового життя (Коцюб., II, 1955, 148);

— У човен не взяли ми зайвої ваги: Оце — для голоду, ось трошки для жаги, Папуша тютюну, дві-три любимі книги… (Рильський, І, 1960, 230).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. любимий — люби́мий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. любимий — ЛЮБИМИЙ – УЛЮБЛЕНИЙ Любимий. Переважно який користується чиєюсь любов’ю, викликає в когось почуття любові; любий: любимий братик, бути любимим. Улюблений. Переважно якого найбільше люблять, який найбільше відповідає чиїмсь смакам, уподобанням, нахилам: улюблена пісня, улюблена роль, улюблена гра. Літературне слововживання
  3. любимий — -а, -е. 1》 Дорогий, близький серцю; такий, до якого відчувають любов. 2》 Якому надають перевагу над іншими. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. любимий — Любий, улюблений, коханий, милий, див. любимець Словник чужослів Павло Штепа
  5. любимий — ЛЮБИ́МИЙ, а, е, розм., заст. 1. Дієпр. пас. до люби́ти 1–3. В любимий батьків парк ми з ним ходили часом, теплішало, коли торкався він руки, а в ту неділю рушили всім класом на Люботинські затишні ставки (М. Словник української мови у 20 томах
  6. любимий — КОХА́НА (та, кого кохають), МИ́ЛА, ЛЮ́БА, ЛЮБИ́МА, ЛЮБО́В, ПО́ДРУГА, КОХА́НКА рідше, КОХА́ННЯ розм., ЛЮ́БКА розм., ЛЮ́БОНЬКА пестл., ЛЮ́БОЧКА пестл., СИМПА́ТІЯ розм., ПА́СІЯ заст., МИЛОДА́НКА заст., СЕРДЕНЯ́ фольк., СЕ́РДЕНЬКО фольк., СЕ́РДЕ́ЧКО фольк. Словник синонімів української мови