1. Словник української мови в 11 томах

любимець

ЛЮБИ́МЕЦЬ, мця, ч., перев. з означ. Той, кого особливо люблять.

Той бичок, з-під Чорнушки корови, був любимець Івасів (Мирний, IV, 1955, 10);

Спить солдат, любимець всього взводу, І вінки кладуть йому до ніг… (Гойда, Угор. мелодії, 1955, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. любимець — люби́мець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. любимець — див. коханий Словник синонімів Вусика
  3. любимець — -мця, ч. Той, кого особливо люблять, цінують. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. любимець — Коханець, коханок, коханка, коханочка, любчик, любка, любонька, улюбленець, улюблениця, мамій, мамійка, мамієчка, мазун, мазунець, мазунка, мазушка, милодан, милоданка, пестун, пестунець, пестунка, пестуночка, див. возлюбленник, фаворит Словник чужослів Павло Штепа
  5. любимець — ЛЮБИ́МЕЦЬ, мця, ч., перев. з означ., розм. Той, кого особливо люблять, улюбленець. Той бичок, з-під Чорнушки корови, був любимець Івасів (Панас Мирний); Коли цар сподівався приходу шведського короля на Україну... Словник української мови у 20 томах
  6. любимець — УЛЮ́БЛЕНЕЦЬ (той, кого дуже люблять, цінують), ЛЮБИ́МЕЦЬ, УКО́ХАНЕЦЬ, ОБРА́НЕЦЬ поет., УЛЮ́БЛЕНИК рідше, ЛЮ́БЛЕНЕЦЬ рідше, ВИБРА́НЕЦЬ рідше; ФАВОРИ́Т (улюбленець знатної особи; спорт. — кращий спортсмен, улюбленець публіки); ПРОТЕЖЕ́ книжн. Словник синонімів української мови