люблячий

ЛЮ́БЛЯЧИЙ, а, е, рідко.

Який любить кого-небудь.

Мати .. добра, незвичайно любляча, здатна на самопожертву, особливо для мене, якого дуже любить (М. Коцюбинський);

Хай живуть люди, сміливі, геройські, жорстокі, люблячі люди! (В. Винниченко);

Моя мама – живе втілення ідеалу ніжної й люблячої матері (О. Авраменко, В. Авраменко);

Зразковий сім'янин, люблячий чоловік, уважний батько Василь Васильович пішов із родини (В. Кожелянко);

// Сповнений любові до кого-небудь.

Поглянула вона на знівеченого її словами Чіпку, .. й жаль пройняв любляче дівоче серце (Панас Мирний);

Коли я опритомнів, наді мною схилялось її обличчя. Боже, яке воно прекрасне, які лагідні люблячі очі! (Л. Костенко);

Гнітила самотність, відчуття одинокості. .. Та ще відчуття, що ти чужий в чужині. Відсутність поруч рідної душі. Люблячої (В. Чемерис);

Оце їхнє “бандит” допікає мені найдужче, .. бо “бандитом” я став тільки тому, що мав щире і любляче серце (В. Шкляр).