людинка

ЛЮДИ́НКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до люди́на 1.

Пройшла верстов з п'ятдесят чи з шістдесят лісом – ні хатинки, ні людинки... (Панас Мирний);

Його [Прокопа Гордiйовича] думка вертається до Лiлi, до її слiв. “Хто ти така, людинко? Що в тобi криється?” (Ю. Мушкетик);

Куцувата, повненька людинка у чорному костюмі, чорній краватці і чорному фетровому капелюсі чеберяє вздовж готельної стіни (В. Дрозд);

Мені ж захотілося приострожити коня і помчати до тої самотньої блукаючої людинки, але за спиною в мене сидів Стефан Савич, і коневі було б важко тягти нас по бездоріжжю (Валерій Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. людинка — люди́нка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. людинка — див. людина Словник синонімів Вусика
  3. людинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до людина 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. людинка — ЛЮДИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до люди́на 1. Пройшла верстов з п’ятдесят чи з шістдесят лісом — ні хатинки, ні людинки… (Мирний, І, 1949, 219); Маленька, до неприємності гнучка людинка у цивільному, заходить до кабінету (Собко, Любов, 1935, 16). Словник української мови в 11 томах
  5. людинка — Люди́нка, -ки об. ум. отъ люди́на. Словник української мови Грінченка