людино-година
ЛЮДИ́НО-ГОДИ́НА, и, ж.
Одиниця обліку робочого часу, яка є годиною фактичної праці людини.
– Ану по плечах його, Ліно, рейкою за простій. Він у Ніночки гостював, а ми скільки людино-годин втрачаємо! (О. Гончар);
– Мені б таку роботу, аби не обтяжувала голову думками. .. – Таку роботу я вам можу підказати. – І що ж ви хочете взамін? – Люблю, дорогенький, здогадливих людей! – А що ж тут складного: стільки разом висиділи людино-годин... (О. Чорногуз).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- людино-година — люди́но-годи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- людино-година — -и, ж. Одиниця обліку робочого часу, яка є годиною фактичної праці людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- людино-година — ЛЮДИ́НО-ГОДИ́НА, и, ж. Одиниця обліку робочого часу, яка є годиною фактичної праці людини. Затрати на один гектар при механізованому збиранні кукурудзи становлять 10 — 13 людино-годин (Рад. Укр. Словник української мови в 11 томах
- людино-година — рос. человеко-час одиниця обліку робочого часу; є точнішою мірою праці робітників порівняно з людино-днем. Відпрацьованою Л.-г. вважають годину фактичної праці робітника в урочний і надурочний час. У відпрацьовані Л.-г. Eкономічна енциклопедія