людина

ЛЮДИ́НА, и, ж.

1. Одиничне до лю́ди 1.

І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Той професор-медик був людина доволі легкодушна (А. Кримський);

Бо ти на землі – людина, І хочеш того чи ні – Усмішка твоя – єдина, Очі твої – одні (В. Симоненко);

Ти людина тому, що умієш померти, Якщо мовити правду тобі не дають (М. Руденко);

// Будь-яка особа; кожний.

Коли людина стала несповна розуму, її годі слухатися – вона неосудна (Б. Антоненко-Давидович);

– Коли віз ламається, людина розуму набирається (Є. Кравченко);

// Людська постать.

З мужських [чоловічих] костюмів найбільшу увагу взяв білий ведмідь. Чудова маска на цілу людину (М. Коцюбинський);

Тут, на тлустій землі, врівень з людиною, ростуть ледь-ледь побризкані місяцем бурякові висадки (М. Стельмах);

Євпраксія побачила сон. Ту саму ложницю, в якій спала, те саме ложе, тільки піднесене вище, на зріст людини. (П. Загребельний);

// Уживане в значенні одиниці ліку людей.

[Семен Мельниченко:] Чи знайдеться ж у світі хоч одна людина, щоб не закохалась на цей любий, тихий та веселий рай? (М. Кропивницький);

Хоч би одна людина в допомогу. Хоч би хто-небудь (Г. Хоткевич);

Надто мало Конорів мешкало в Ібрії. В усій країні налічувалося лише вісімдесят дві людини... (О. Авраменко).

2. Особа як утілення високих інтелектуальних і моральних властивостей.

Хай дружби непогасної крило Гірке від тебе відганяє зло, І хай у час останній свій про сина Спокійно я подумаю: людина! (М. Рильський);

Він знав, що, коли він умиратиме, інші скажуть байдуже й іронічно: ну й що ж – умирай. Яке ти, піщинка у всесвіті, маєш для нас значення? Але він знав, що він так про людину не скаже .. Якщо мова про справжню людину! (І. Багряний);

Лідер життя і садівник Космосу! Чудово! Чи не ляже в цю концепцію вся прийдешня наука про Людину та її покликання? Непроста думка (О. Бердник).

3. Уживане в значенні особового або неозначено-особового займенника.

[Лікар:] Людина собі встановилась, вибрала собі свою лінію, має обов'язки, сім'ю (Леся Українка);

Людина собі міркує, що коли можеш піти до церкви – піди, а не можеш – візьми та стань перед образом дома і помолися від щирого серця (У. Самчук);

– Дайте людині оговтатись, – підморгнув Самсонову професор. – Краще продовжуйте свою лекцію (Ю. Бедзик);

Людина не розуміє, чому вона не може літати попри усю свою всемогутність і вищість над іншими істотами, які не вміють ні писати віршів, ні воювати (Г. Пагутяк);

// Уживане в значенні узагальненого або займенникового звертання (часто з означенням).

– Ну що ви порівнюєте, добра ви моя людино! Хіба не правда все те, що він написав про вас? (О. Іваненко);

Зараз я тебе віднесу до корабля. Полежиш там, а пошуки я продовжуватиму сам. – Скажи простіше: не перешкоджай мені, людино (І. Росоховатський);

Білява комендантша з лицем прив'ялої вроди, з вуглистими всезнаючими очима хапнула його за лікоть, “постій, постій, голубок, – десь шалаєшся, а тутай заразу розноситимеш, да?”, “чого хочеш, людино добра?”, “ти мені не людинай, не тикай – виселяйся і поганяй на квартиру, вахтерові закажу не пускати” (Є. Пашковський);

– А а... їдять його мухи! – засичав я на неї. – Ти того... хоч якусь совість май, людино! (Л. Кононович).

Анато́мія люди́ни див. анато́мія;

Відчува́ти / відчу́ти себе́ люди́ною див. відчува́ти;

Ві́ра в люди́ну (в люде́й) див. ві́ра¹;

(1) Люди́на до́брої во́лі – той, хто прагне миру й дружби між народами.

Сила миру не в зброї, а в людях доброї волі (прислів'я);

– Ні, панове, я людина доброї волі, з чесного, не загребущого роду походжу (О. Гончар);

– Дотримуймося в усьому принципу добровільності. Таким чином ми з вами ввіллємось в лави людей доброї волі. Мир – дружба! (П. Загребельний);

Кожна людина доброї волі природно прямує до якогось Досконалого і Вічного Розуму, до Любові, братерства, мудрості, діалогу, миру, повноти й радості (із журн.);

(2) Люди́на на́строю – неврівноважена особа.

Що говорити, ми, художники, люди настрою, i часом малюємо золотистi нiмби навiть тим, якi заслуговують, щоб їм намалювати роги (Р. Федорів);

– Ви належите до тих, кого називають людьми настрою. Їм дуже важко, бо в них нема постійного і вірного горіння (М. Слабошпицький);

(3) Мале́нька люди́на – особа, яка займає скромне, низьке суспільне займає скромне, низьке суспільне становище.

– Ми – люди маленькі, – повторив Волинчук, ворухнувши бровами (С. Журахович);

Вони, носії тих імен, вигадали цілі філософські системи й концепції, але людину, її м'ятежну [бунтівливу] душу ніякі з тих філософій врятувати не можуть (І. Багряний);

Візьмімо, нарешті, ставлення російської літератури до так званої маленької людини. Гоголівський Акакій Акакійович був оточений співчуттям і вболіванням (з публіц. літ.);

(4) Снігова́ люди́на – гіпотетична людиноподібна істота, яка мешкає у важкодоступних гірських районах Паміру, Гімалаїв або Північної Америки.

В Тірольських Альпах загинув німецький вчений, що кілька років шукав снігову людину (Л. Костенко);

Формально питанням про “снігову людину” займається один із розділів криптогеології (з газ.);

У людськи́й зріст <�У зріст люди́ни> див. зріст;

(5) Як люди́на з люди́ною – на рівних правах.

Не думаючи про свою різницю у званнях та чинах, .. почувають себе рівними, як людина з людиною, і серйозна, вдумлива тече між ними розмова (О. Гончар);

Вони зустрілися поглядами, вперше за весь час зустрілися як людина з людиною. У погляді Лукини були страх і моління, погляд пана не виражав нічого (Ю. Мушкетик);

(6) Як одна́ люди́на – разом, одностайно.

Усі в покоях крикнули разом, як одна людина. Усім здалося, що козаки вже в твердині і з їх гармат блиснув огонь (І. Нечуй-Левицький);

Вся солдатська маса підвелася раптом, як одна людина (О. Довженко).

△ Ві́рус імунодефіци́ту люди́ни див. ві́рус.

◇ (7) Бо́жа люди́на – милий Богові (про кобзарів, лірників, співців і т. ін.).

Біля воріт спинився старий кобзар... Ні, лірник... Та все ж людина Божа, бродячий бард! (Василь Шевчук);

Пилипко – блаженний, усього-навсього відомий місцевий дурник. Звичайнісінький сільський божевільний. Божа людина, як кажуть про таких (А. Кокотюха);

– Мама також часом буває слаба на голову, але ви, тату, ніколи не казали, що мама – Божа людина. (М. Матіос);

Бу́дуть (ви́йдуть) лю́ди <�Бу́де (ви́йде) люди́на> див. лю́ди;

Вважа́ти за люди́ну див. уважа́ти;

Зроби́ти люди́ною кого <�Зроби́ти люди́ну з кого> див. зроби́ти;

Ку́рям (ку́рці, лю́дям) на сміх <�Ку́ри смію́ться> див. сміх;

(8) На́ша (своя́) люди́на – той, хто чим-небудь підходить комусь; близький, схожий, потрібний і т. ін.

Встряне [агент] в компанію, скрізь він своя людина (М. Коцюбинський);

Кінь став обнюхувати Корнієнка... – Не бійся, це не лях, не татарин, а своя людина... (А. Чайковський);

Якби хтось пильнував за молодиком, відразу здогадався б – не наша людина (А. Крижанівський);

Біля стрілецького воєводи своя людина – захистить, коли що... (В. Чемерис);

Ні собі́, ні лю́дям див. себе́;

Ста́ти люди́ною див. става́ти.