людина

цар земний, уроч.; володар всесвіту, уроч.; (про людську істоту на відміну від неорганічної природи) жива душа; (про людину, далеку від цивілізації, близьку до природи) дитя (син) природи.

Скажи ж мені, царю земний – чоловіче, що твоє, а що світове? (Панас Мирний, 4, 1955, с. 308); Одне пташеня занепокоєно повело голівкою і жалісним, ну прямо дитячим оком поглянуло на людину, немов прохало: «Не роби мені, чоловіче, зла. Ти ж володар всесвіту, а я дрібна пташина» (Стельмах, 4, 1983, с. 23); Центральну частину оголосили [фашисти] воєнною зоною і розстрілювали на місці кожну зустрінуту живу душу (Яновський, Київська соната, 1974, с. 37); – Ще перед двома роками був, можна сказати, дикун, дитя природи, а нині в жоднім салоні не повстидається (Франко, 3, 1950, с. 226): Жаль Марусі було розставатися з цією дивною панорамою, але коли перенесла погляд на Опришка, – задивилася й на нього. І він же був частиною сеї красоти, дитиною сеї природи (Хоткевич, 2, 1966, с. 139); Кров приливає гуцулові до тіла, і святкують сини природи спільне свято з матір’ю посполу (Хоткевич, 2, 1966, с. 24).

Джерело: Словник фразеологічних синонімів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

людина — (будь-хто з людей) чоловік, особа, душа, особистість, індивідуальність. Словник синонімів Полюги
людина — Чи взаємозамінні іменники людина і чоловік? Не завжди, бо кожен з них має свої особливості. Слово людина виступає найчастіше в значенні “жива істота, якій властиві мислення, мова... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
людина — люди́на іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири люди́ни Орфографічний словник української мови
людина — Істота, яка втілює вищу ступінь розвитку життя, суб’єкт суспільно-історичної діяльності. Л. як суб’єкт і продукт трудової діяльності в суспільстві є системою, у якій фізичне і психічне генетично зубумовлене і життєво сформоване... Словник із соціальної роботи
людина — Людська істота, <�жива> душа; (окрема) особа, індивід, персона; ФР. голова <н. гаряча голова>; (одна) чоловік, жінка; (з великої літери) (він) ур. Муж, (вона) Невіста, Жона; (печерна) троглодит, неандерталець. Словник синонімів Караванського
людина — Душа, людинка, особа, чоловік, чоловічина, чоловічисько, чоловічок, чолов'яга Фразеологічні синоніми: бувала людина; маленька людина; свіжа людина; своя людина; стріляна людина; терта людина Словник синонімів Вусика
людина — -и, ж. 1》 Одиничне до люди 1). || Будь-яка особа; кожний. || Людська постать. || Уживається у значенні одиниці ліку людей. 2》 Особа як утілення високих інтелектуальних і моральних властивостей. Великий тлумачний словник сучасної мови
Людина — У масонському розумінні, зріла людина, готова прийняти на себе деякі обов'язки і принести урочисте зобов'язання. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
людина — ЛЮДИ́НА, и, ж. 1. Одиничне до лю́ди 1. І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою (Біблія. Пер. І. Огієнка); Той професор-медик був людина доволі легкодушна (А. Словник української мови у 20 томах
людина — людина́ людина, особа (ст): Коли була на практиці далеко від дому, завше діставала від свого Дідуня (строгого і небагатослівного) листа, і в кожний він не забував вкласти гроші, бо, казав, людина́ без грошей нічо не варта (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
людина — (Homo sapiens, людина розумна) з біологічної точки зору рід належить до підтипу хребетних, класу ссавців, ряду приматів, родини гомінід; найближче споріднені з л. людиноподібні мавпи, особливо африк. шимпанзе і горила; біологічні відмінності поміж... Універсальний словник-енциклопедія
людина — Бо́жа люди́на. Угодний Богу (про кобзарів, лірників, співців і т. ін.).. У народі кобзарів називали Божими людьми, вони були у великій пошані (Наука і культура..); Біля воріт спинився старий кобзар… Ні, лірник… Та все ж людина Божа, бродячий бард!... Фразеологічний словник української мови
людина — ЛЮДИНА — природно-соціальна істота, якісно особливий ступінь живих організмів на Землі, здатних до свідомої саморегуляції, завдячуючи чому вона постає як суб'єкт суспільно-історичної діяльності й культури. Філософський енциклопедичний словник
людина — ЛЮ́ДИ мн. з означ. (певна кількість осіб, які мають що-небудь спільне у поведінці, зовнішньому вигляді), НАРО́Д, ЛЮД розм., МИР розм., ПУ́БЛІКА розм., НАРО́ДЕЦЬ зневажл., ЛЮДЦІ́ мн. зневажл., МИРЯ́НИ заст. Летять (слова) здалека — відтіля.. Словник синонімів української мови
людина — ЛЮДИ́НА, и, ж. 1. Одиничне до лю́ди 1. Не з багатством жить, а з людиною! (Укр.. присл.., 1955, 114); Любить і звір свою дитину. Але поріднитися душею, а не кревно може тільки людина (Довж. Словник української мови в 11 томах
людина — Людина, -ни об. Человѣкъ. Кожна людина своє лихо несе. Ном. № 1993. Перша жінка в мене була добра людина. ЗОЮР. І. 9. Якась людина. Шевч. 340. Не годиться потягаться на людину. Чуб. І. 88. З його вийде людина. Миргор. у. ум. людинка. Словник української мови Грінченка