людці
ЛЮДЦІ́, і́в, мн.
1. зневажл. Недостойні люди.
Як подивлюсь на хист теперішніх людців, На витребеньки їх... Та що з ними мороки!.. То далебі дрючок отак би і вхопив, Та й ну їх лупцювать (П. Гулак-Артемовський);
Як до царської походної [похідної] канцелярії, так і до гетьманської підходили людці, ласі на отсі левадки, нивки, гайки, на ставки й млинки, а то й на готовий гріш, впевняли гетьмана в своїй вірності непорушливій (Б. Лепкий);
Зрадник не просто себе ганьбив, а ганьбив честь свого роду і племені. Тож пощади до таких людців не було – честю всі вміли дорожити (В. Чемерис);
– Гнилих людців тепер повно. Та й раніше їх було чимало (А. Кокотюха).
2. рідко. Те саме, що лю́ди 1.
[Явдоха:] Позаторік сватали мене аж тричі, і гарні людці (М. Кропивницький);
Схимник на грошенята показує їй. – Спасибо, батюшечко, – бабуся йому, – у мене є трішечки, – позичили людці (А. Тесленко);
Під однією копицею скошеного жита сплять троє людців, – один чоловік і дві жінки (Грицько Григоренко);
Богоматір із дитям – такими печальними очима на нас зирить. Ну, думаю, сяя помогла б людцям, якби могла, якби силу хоч якусь мала (В. Дрозд).
Значення в інших словниках
- людці — людці́ множинний іменник, істота Орфографічний словник української мови
- людці — -ів, мн. 1》 зневажл. Негідні люди. 2》 рідко. Те саме, що люди 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- людці — ЛЮ́ДИ мн. з означ. (певна кількість осіб, які мають що-небудь спільне у поведінці, зовнішньому вигляді), НАРО́Д, ЛЮД розм., МИР розм., ПУ́БЛІКА розм., НАРО́ДЕЦЬ зневажл., ЛЮДЦІ́ мн. зневажл., МИРЯ́НИ заст. Летять (слова) здалека — відтіля.. Словник синонімів української мови
- людці — Людці́, -ці́в, -ця́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- людці — ЛЮДЦІ́, і́в, мн. 1. зневажл. Недостойні люди. Як подивлюсь на хист теперішніх людців, На витребеньки їх… Та що з ними мороки!.. То далебі дрючок отак би і вхопив, Та й ну їх лупцювать (Г.-Арт., Байки.. Словник української мови в 11 томах
- людці — Людці, -ців м. мн. ум. и нѣсколько уничижительное отъ люде. Трясітеся, рубці, дивітеся, людці. Чуб. V. 481. Такі собі людці, — не дуже гарні!.. — Траплялись і хороші людці. Котл. Н. П. Словник української мови Грінченка