людськість

ЛЮ́ДСЬКІСТЬ, кості, ж.

1. Те саме, що лю́дство.

Людськість, як відомо, розвивається не по одному шаблону, іде різними дорогами (І. Франко);

Три ґрунтовних почуття керують людськістю під всіма “широтами” і у всіх “довготах”: голод, кохання та пекуча нудьга за безкраїм, до якого рвется окраяна людська душа (Л. Старицька-Черняхівська);

Він Андрій зараз робить великий винахід, дасть людськості великі цінності (В. Винниченко);

Повнокровне мистецтво Венеції епохи Ренесансу залишило для людськості немеркнучі у віках цінності (І. Пільгук).

2. Те саме, що лю́дяність.

Та Хмель помилував Потоцького і відпустив. Та віддячився під Берестечком кривавий магнат батькові Богдану за його доброту. Шляхетська же кров не мала ні краплі людськості (з переказу);

Особливо вражаючим виявом людяності, людськості є ті моменти вибору добра, коли всі обставини світу та часу сприяють тому, щоби не бути добрим (В. Лис);

А ті, хто не здогадався вчасно ступити на шлях майбутнього саламандризму, з прикрістю відчували, що проґавили свої шанси, і металися за це, проповідуючи чисту людськість, повернення до людини й до природи (Ю. Лісняк, пер. з тв. К. Чапека).

3. рідко. Чемна поведінка, вихованість.

Опріч того, там [у Парижі] ти скоріше, ніж тут, добрих звичаїв і людськості світової наберешся (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).