лягати

ЛЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЛЯГТИ́, ля́жу, ляжеш; мин. ч. ліг, лягла́, лягло́; наказ. сп. ляж, док.

1. Приймати горизонтальне положення, розпластуючись усім тілом на чому-небудь (про людей та деяких тварин); протилежне вставати.

Упоравшись, лягав спузар біля Івана .. й блищав молодими зубами при вогні ватри (М. Коцюбинський);

– Не кидай мене, Степане, .. Не давай мені лягати! Тримай на ногах! (О. Довженко);

– Ох, били ж мене; били, били, били! що ні сісти, ні лягти не можна (Г. Квітка-Основ'яненко);

Дядьки стовбичили на майдані більше години, в них поболіли ноги, і деякі відійшли до тополь, щоб лягти або сісти (Григорій Тютюнник);

// у що, на що. Розташовуватися де-небудь у горизонтальному положенні.

Юзя лягає в траву коло Дарки (Леся Українка);

Яшко тоді лягав на купу соломи біля припічка й думав (А. Головко);

Я скинув з себе теплу сукняну куртку і, лігши на кригу, поповз до потопаючого Гриші (Л. Смілянський);

// У сполуч. з словами, що вказують на особливості цього положення.

Роздягнутий Юра лягає на спину (Ю. Смолич);

Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори на спинку (Л. Глібов);

О, як захотілося в рідну оселю, У білу постелю лягти горілиць (П. Воронько);

– Лягти можна, – сказав з презирством старий Опанас і повільно ліг ниць на землю (О. Довженко);

// з інфін., на що, до чого, у що, де і без дод. Лаштуватися до сну, вкладатися спати.

Хто пізно лягає, той щастя не має (Номис);

Раділи люде встаючи. А мати й спати не лягала (Т. Шевченко);

– Не хочу я у хаті спати, – кажу господині, – душно мені: буду у комірчині лягати (Панас Мирний);

Як нагодує дітей та покладе спати, сама не лягає ще (А. Головко);

Доїхав я додому щасливо, зараз ліг до ліжка і спав три дні і три ночі (М. Коцюбинський);

Давид сказав, що підночував у хуторі, але лягли пізно, то голова каламутна трохи (А. Головко);

* Образно. Ой сонечко ясне, Невже ти втомилось, Чи ти розгнівилось? Іще не лягай! (В. Самійленко);

// військ. Приймати горизонтальне положення, щільно притискуючись до землі з метою уникнути кулі, осколка тощо.

Вся галявина ще й досі прострілювалася противником з кулеметів, і Черниш, скомандувавши бійцям лягти, ліг і сам (О. Гончар).

2. Поступати на лікування в медичний заклад.

У Львові мені було дуже погано, але я старався підбадьоритися, .. бо не хотілось лягати у львівському шпиталі (М. Коцюбинський);

Інші, коли хворіли, лягали в медсанбат. Воронцов мусив хворіти в полку (О. Гончар);

[Батура:] Я мушу негайно лягти в лікарню. У мене відкрилась рана (О. Корнійчук);

// тільки док. Тяжко захворіти; злягти.

Через тиждень Нимидора лягла і більше вже не вставала (І. Нечуй-Левицький).

3. Вмирати, гинути в бою.

Врубувався він у ворожу гущину, як у ліс темний, і лягали нападники покосами (О. Ільченко);

Спинися над пам'яттю смілих, Тут слави герої лягли (П. Усенко);

// Падати зрубаним, зрізаним (про певні рослини).

Поглянь ти на таткові руки – Які в них напружені жили!.. Дуби щонайбільші і липи, і буки Лягають від їхньої сили (В. Бичко);

Завтра вранці тут ляжуть покоси На безмежній квітучій землі (Г. Бойко).

4. тільки 3 ос. Опускатися, падати на яку-небудь поверхню (про предмети).

Часом легенько-м'яко лягало [бабине літо] Ярині на очі (Леся Українка);

Снаряди вже лягали на майдан, на городи, в бідняцькі двори (О. Довженко);

– Тут жодна міна не ляже марно (О. Гончар);

// на чому, де, на що. Розміщуватися на якій-небудь поверхні.

Облітає пух з тополі І лягає тихо долі (М. Рильський);

Пізнав Йон Гашіцу по чорних косах, що вибились з-під рядна і лягли на ньому, як дві грубі гадюки (М. Коцюбинський);

* Образно. На його запорошене обличчя лягає задума (М. Стельмах);

// Розташовуватися певним чином.

Кленове брусся, яке роками беріг [дядько Іван] для нової хати, лягає вподовж гаті на дно Сиваша (О. Гончар);

Впоперек ріки Лягла дуга загати (Л. Первомайський);

* Образно. Думки лягали на папір дрібними, майже мікроскопічними рядками (М. Руденко);

// Займати, приймати певне положення.

Моя машина раз у раз сповзала із слизької, роз'юшеної дороги й легко лягала набік у придорожній рівчак (Ю. Яновський).

5. тільки 3 ос., по чому, на що. Поширюючись по поверхні, вкривати собою що-небудь.

Туман хвилями лягає По степу німому (М. Старицький);

Відцокотіли панські коні, Лягає курява на шлях (М. Рильський);

В садочку іній ліг На дерев'я голе... (Л. Боровиковський);

// Падати на щось (про сонячне проміння, тінь і т. ін.).

На захід сонце вже схилилось, Лягають тіні на полях (з народної пісні);

Ясний сонячний промінь срібною доріжкою лягав по снігу (М. Коцюбинський);

Попереду, на автостраді, смугами лягали сяйва автомобільних фар (Л. Дмитерко);

Від верби лягла довга тінь на воду (В. Гжицький);

// Вкривати обличчя людини, з'являтися місцями на його поверхні (про загар, рум'янець і т. ін.).

Під очима аж синява підковами лягла (О. Гончар);

// без дод., перен. Наставати (про вечір, ніч і т. ін.).

Над Волгою лягав молодий весняний вечір (Г. Епік);

Внизу видко, як ніч лягає густіш і густіш (Ю. Яновський);

Лягла зима. Завіяло дороги. Тремтять хати від холоду (М. Рильський).

6. тільки 3 ос., перен. Поширюватися на кого-, що-небудь.

– Хай всі почесті і всі відповідальності лягають на одного чоловіка (М. Стельмах);

// Бути тягарем, обтяжувати (про горе, відчай і т. ін.).

Щось важке лягає на серце і душить його, як те каміння (І. Нечуй-Левицький).

7. тільки 3 ос., куди, до чого, на що, перен. Пролягати, тягнутися (про шлях, дорогу).

Весело лягають Дороги до гаю (М. Стельмах);

Шлях оцей лягає на Коджорі (О. Ющенко);

// тільки док. Уміститися на певній площині.

– А може, хоч звершечку ляже? – Дем'ян йому лукаво каже, Вареничка узяв І на тарілочку поклав (Л. Глібов);

Тут [у Бразилії], мабуть, дві чи три Європи з кінця в кінець могли б лягти (Л. Дмитерко);

// перен. Бути між ким-, чим-небудь, розділяючи, роз'єднуючи когось, щось.

В серці один ти, коханий, Хоч поміж нас Ляжуть моря й океани (Л. Забашта).

8. спец. Обирати певний напрямок, положення (про судна, літаки). Лежи́ть (ляга́є) відповіда́льність (заст. ві́дповідь) див. відповіда́льність;

(1) Щоб (бода́й) ліг і не встав, лайл. – виражає недобрі побажання комусь, уживається як прокляття.

△ (2) Ляга́ти / лягти́ у дрейф, мор. – маневруванням вітрил утримувати судно приблизно на одному місці.

А шхуна поквапливо лягає у дрейф і спускає рятувального човна (З. Тулуб);

Літак ліг у смертельний дрейф, безвільною тріскою захитався на могутніх океанських хвилях (Іван Ле);

– Вийшли ми, значить, у море, лягли в дрейф, вичікуємо (Д. Ткач).

◇ (3) [Аж] ляга́ти [по́котом] (па́дати) від смі́ху (зі смі́ху, з ре́готу і т. ін.) – дуже сміятися, реготати.

Іван присів, засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що всі аж лягали од сміху (І. Нечуй-Левицький);

А всі падали зі сміху (Н. Кобринська);

Молодиці аж лягали від сміху (М. Коцюбинський);

Протаз .. витворяв такі кумедні штукенції, що всі до одного лягали покотом од сміху (Олесь Досвітній);

Він почервонів, аж посинів. Червоніє, червоніє та дметься, як той індик. А хлопці лягають зо сміху (І. Микитенко);

Спекулянтка запуталася у ситі, репетувала, сипала прокльони, а юрба лягала з реготу (І. Микитенко);

Бреде дядько, а молодиці лягають з реготу. Піддурили дядька, бо глибше, як по кісточки, нема в тім місці (Остап Вишня);

Ма́ло не лягти́ зо смі́ху.

Весь базар мало не ліг зо сміху (О. Довженко);

Полягти́ од ре́готу.

Компанія аж полягла од реготу (Дніпрова Чайка);

Голова́ лягла́ (полягла́, покоти́лася і т. ін.) див. голова́;

Доро́га (путь) ляга́є / лягла́ див. доро́га;

(4) Живи́м у я́му (в домови́ну, в моги́лу, в зе́млю і т. ін.) ляга́ти (лі́зти, іти́ і т. ін.) / лягти́ (піти́, полі́зти і т. ін.) – не маючи виходу із якогось становища, бути у відчаї; помирати, гинути.

Живим у яму лягати не хочеться, а не придумають нічого, що робити, щоб пропитатись [прохарчуватися] (Г. Квітка-Основ'яненко);

Коли мені їхати звідсіля, то краще живою в домовину лягати (С. Васильченко);

– Як згадаю про матіночку мою, жива б у землю пішла... (Г. Квітка-Основ'яненко);

[І] вста́ти і лягти́ див. устава́ти;

(5) І ляга́ючи, і устаючи́ – весь час, постійно, завжди.

Хвали .. Бога і лягаючи, і устаючи, а їх [рідних] шануй і кохай (Г. Квітка-Основ'яненко);

(6) І лягти́ і вста́ти – весь час бути, перебувати де-небудь, робити щось.

Взяв [Остап Шкандибенко] жінку з другого села, .. що і встала і лягла у молодого дяка (Панас Мирний);

Іти́ (ляга́ти) / піти́ (лягти́) в [сиру́] зе́млю див. іти́;

(7) Ка́менем лягти́ (упа́сти) на се́рце (на се́рці) кому і без дод. – негативно вплинути на когось, тяжко приголомшити, пригнітити когось.

Він і тепер не плакав, не ридав, На очах в його сльози не блищали, – Вони на серце каменем упали (Леся Українка);

Перша образа каменем лягла мені на серце (П. Панч);

За все своє життя ніколи він не оповідав того, що каменем лягло на серці (Ю. Збанацький);

Ка́мінь ліг (камі́ння лягло́) на се́рце див. ка́мінь;

(8) Кістьми́ (костьми́, кістка́ми) ляга́ти / лягти́ (полягти́) – загинути в бою, на полі битви.

І не знати, чим скінчиться пир сей кривавий, кому з них судилося сватів пригощати, а .. кому кістьми лягати (Д. Міщенко);

Лягло костьми людей муштрованих чимало (Т. Шевченко);

Річкою текло українське селянство туди, де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні – то полягти кістками на вічний спочинок (М. Коцюбинський);

– Лучче [краще] полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти І бути славним на чужині! (Микола Чернявський);

Ми втратимо себе як нація, за яку лягли кістьми цілі покоління кращих із кращих синів України (Б. Олійник);

Лежа́ти (па́дати і т. ін.) / лягти́ (впа́сти і т. ін.) кри́жем див. лежа́ти;

Лежи́ть (ляга́є, заляга́є) / лягла́ (залягла́) прі́рва див. прі́рва;

(9) Ло́ском ляга́ти – дуже сміятися.

Крик реготу знявся кругом неї і розкотився по всіх хатах. Люди – лоском лягають, аж за животи беруться (Панас Мирний);

(10) Ляга́ти / лягти́ [важки́м (непоси́льним, усі́м і т. ін.)] тягаре́м на пле́чі чиї, кому – ставати предметом чиїх-небудь великих, обтяжливих турбот, переживань і т. ін.; постійно непокоїти когось.

І велика, досі незнана відповідальність – чує – лягає йому на плечі нещадним тягарем (О. Гончар);

Гіркота втрати важким тягарем лягла на плечі молодого командира (з газ.);

Панщина ж, своє господарство і діти усім тягарем лягли на одні материні плечі (М. Стельмах);

(11) Ляга́ти / лягти́ в осно́ву чого – бути джерелом, началом чого-небудь.

Знання матеріалу, який лягає в основу твоєї книги, завжди повинно бути максимальне (Ю. Смолич);

Матеріалів, що могли б лягти в основу [фільму].., було недостатньо (О. Довженко);

(12) Ляга́ти / лягти́ до ніг (під но́ги, в но́ги і т. ін.) чиїх (чиї), кому, кого і без дод.:

а) скорятися кому-, чому-небудь.

Складні ворожі укріплення лягали до ніг [нашим бійцям] (О. Гончар);

б) виявляти шану до когось, вшановувати когось.

Як упав же він з коня та й на білий сніг. – Слава! Слава! – докотилось і лягло до ніг (П. Тичина);

(13) Ляга́ти / лягти́ на курс (ку́рсом):

а) рухатися вперед у певному напрямку (про судна, літаки і т. ін.).

Повітряний лайнер злітає в голубу височінь і лягає курсом на Москву (з газ.);

Він злетів у найкращому настрої, швидко досяг висоти двадцяти тисяч метрів, ліг на свій курс (В. Собко);

Вертоліт стрімко піднявся в біле небо, описав над нами коло й ліг на курс понад сталево-мертвою гладінню озера (Р. Іваничук);

б) ґрунтовно займатися якоюсь справою; домагатися успіхів у чомусь.

Одержуючи з рук завгоспа лабораторний халат.., почув [Максим] від нього напутні слова: – Ну і ну! Лягайте на курс (Н. Рибак);

(14) Ляга́ти / лягти́ на пле́чі кого, кому, чиї і без дод.:

а) з'являтися, ставати предметом чиїх-небудь обов'язків (про роботу, відповідальність і т. ін.).

– Велика відповідальність лягає на плечі саперів, – сказав Волинський (П. Гуріненко);

Експедицію було закінчено, але сила роботи лягла на плечі її учасників (З. Тулуб);

Відповідальність, лігши йому на плечі, мовби напнула всі його мускули й нерви і залишила їх надовго в такому стані (О. Гончар);

б) наставати, надходити (про який-небудь стан, період і т. ін.).

Старість лягає на плечі, а років йому ніяк не зупинити (М. Томчаній);

(15) Ляга́ти / лягти́ під ніж (на стіл) – іти на медичну операцію.

– Коли лягаєте під ніж, то не можна бути певним за завтра (Ю. Смолич);

(16) Ляга́ти / лягти́ пра́хом – гинути, пропадати.

– Мені не шкода!.. Нехай горить! І нехай воно прахом ляже! (О. Довженко);

(17) Лягти́ вздовж ла́ви (на ла́ву) – померти.

З такої страви ляжеш вздовж лави! (прислів'я);

Того з мене пріч не візьмуть, тим посповідаюсь і на лаву ляжу (Ю. Яновський);

(18) Лягти́ ка́менем на дно (на дні) – потонути.

Корабель каменем ліг на дно, але людей пощастило врятувати (із журн.);

(19) Лягти́ / (рідко ляга́ти) в моги́лу (в домови́ну, в гріб, в я́му і т. ін.):

а) померти, загинути.

– Уб'ють тебе, вона [мати] в гріб ляже; живи для неї, я прошу (І. Котляревський);

Недалеко моя яма, Та я в яму ще не ліг (С. Руданський);

Чи я знайду спочинок за життя, А чи тоді, як ляжу в домовину..? (М. Вороний);

Ніяк не збагну, що воно за людина. Коли отак про себе турбуватиметься та дбатиме – ляже в домовину... (Ю. Збанацький);

Грабовський .. залишився до кінця незламним, хоча й передчасно ліг у могилу! (із журн.);

б) бути знищеним, розгромленим (перев. про ворогів).

Лягала молодь у труну .. з одважним усміхом, немов байдужа (Леся Українка);

В могилу ляже проклята звірота. І смерть її – нам золоті ворота (П. Тичина);

(20) Лягти́ голово́ю (голова́ми), уроч. – загинути в бою, в боротьбі, відстоюючи, захищаючи кого-, що-небудь.

В далекій дорозі Найду або долю, або за Дніпром Ляжу головою (Т. Шевченко);

[Муза:] Співаймо поважно Про те, як одважно Герой умира на війні. Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви (Леся Українка);

Там мужність зламано, там щонайкращі лави, Наш щонайкращий цвіт там головою ліг (М. Зеров);

[Воєслав:] У битві з печенігами лягла головами мало не вся дружина князя, але ворогів розбив князь впрах (Юліан Опільський);

(21) Лягти́ і не вста́ти – докласти максимум зусиль, щоб довести щось до кінця.

Хтось не міг утриматись, щоб того не написати, і ліг і не встав, поки не написав (Леся Українка);

(22) Лягти́ / ляга́ти на ду́шу чию, кому і без дод.:

а) тяжко вразити кого-небудь, негативно вплинути на когось; приголомшити, пригнітити когось.

Мотря чула, що на її душу лягло щось важке, але ні одна сльоза не виступила на її очах (І. Нечуй-Левицький);

Єлька йде, не вириваючись, бо весь час почуває тягар провини, що важко на душу ліг (О. Гончар);

б) сподобатися комусь.

Декому заходи Морозова теж не лягли на душу (Яків Баш);

[Квітка до Шевченка:] Я його [“Кобзар”] притулив до серця, бо дуже шаную Вас і ваші думки кріпко лягають на душу (Г. Квітка-Основ'яненко);

(23) Лягти́ на со́вість чию, кого і без дод. – викликати почуття провини, сорому, ніяковості і т. ін. за що-небудь.

Цей квітчастий шовк не оповив голову, а глибоким докором ліг на совість. Галя ніяково заховала хустину (М. Стельмах);

(24) Ма́ло не тру́пом ляга́ти – дуже погано себе почувати; бути ледве живим.

– Декому на морі від хитання зле робиться. Навіть дивувався: як то люди здорові й ситі мало не трупом лягають (І. Муратов);

(25) На столі́ лягти́ – умерти.

– Лучче [краще] оттут зараз перед тобою на сім столі лягти, чим погубити себе (Г. Квітка-Основ'яненко);

(26) Ні лягти́, ні сі́сти:

а) дуже тісно де-небудь.

У кімнаті ні лягти, ні сісти. А повітря? Хоч ковток би, чистого, цілющого (із журн.);

б) (перев. зі сл. тіснота) уживається для підсилення висловлення; дуже велика, страшенна і т. ін.

Попойшов [етапом] щось місяців коло двох в тісноті, що ні лягти, ні сісти (А. Тесленко);

в) дуже болить (щось або все у когось); боляче комусь.

Узяли його лакеї на стайню, та так оджарили, що ні лягти, ні сісти (Панас Мирний);

(27) Ста́рість ляга́є на пле́чі кому – хто-небудь старіє.

Зрозумів [холостяк], що в нього не буде ні хати, ні сім'ї, бо ж старість лягає на плечі, а років йому ніяк не зупинити (М. Томчаній);

Тінь па́дає (ляга́є) / упа́ла (лягла́) див. тінь;

(28) Тру́пом лягти́:

а) загинути, померти.

Йон став коло дверей, готовий краще трупом лягти, ніж випустити дочку з хати (М. Коцюбинський);

Видно, хотіли, сердешну, зганьбити, Та не давалася – трупом лягла... (Д. Павличко);

// зникнути, пропасти (про що-небудь).

Хай по всіх світах розверзеться земля, .. хай у тих проваллях трупом ляже людське нещастя (Є. Гуцало);

Полягти́ тру́пом (про всіх або багатьох).

Ідуть, щоб побідить [перемогти] успішно, Або щоб трупом полягти (І. Котляревський);

б) докласти всіх зусиль для досягнення чого-небудь; все зробити.

[2-й запорожець:] Веди нас, Тарасе, куди хочеш, ми трупом ляжем! (І. Карпенко-Карий);

– Ні, не віддам, трупом ляжу, а не віддам (В. Собко);

Тяга́р ліг (упа́в) на се́рце (на гру́ди) див. тяга́р;

Тяжки́й (важки́й) ка́мінь ліг (упа́в, звали́вся) на гру́ди (на ду́шу, на се́рце) див. ка́мінь;

[Уве́сь] тяга́р ляга́є / ліг на пле́чі див. тяга́р;

(29) Хоч [живце́м (живи́м)] у домови́ну (у я́му, у моги́лу і т. ін.) ляга́й – уживається для вираження великого відчаю у дуже скрутному, безвихідному становищі.

– Ні шага за душею нема: хоч в домовину лягай, – дріботів дід Грицай (І. Нечуй-Левицький);

– На цього [коня] вже як і трудно стягалися, не дай Бог, заведуть, хоч тоді у яму лягай (А. Головко);

Ні з ким порадитись, ні з ким словом перекинутися, – таке, що хоч живцем лягай у домовину (Д. Бедзик);

Про одне тільки мова – про своє убозтво, свою нужду, що їсти дома нічого, що з дітьми хоч у могилу лягай (І. Цюпа);

(30) Хоч ляга́й та [й] помира́й (вмира́й) – уживається для вираження відчаю у дуже скрутному, безвихідному становищі; надто тяжко.

– Голі й босі, хоч лягай та помирай (Григорій Тютюнник);

// немає сил терпіти, витримувати щось; дуже боляче.

Коли міняється погода, то крутить усе тіло Нечипорове, ниють рани. Як застануть бригадира оці болі на полях – хоч лягай та помирай (М. Зарудний);

– Ріже мене і пече попід боками.. Так мене мучить, голубчику, що хоч лягай та помирай (Григорій Тютюнник);

Хоч ляга́й та вмира́й і “;

Про́бі“ не кричи́.

– Поля в іншого скибка, а в іншого й нічого, випасу нема, ліс дорогий!.. Тоді хоч лягай та вмирай і “пробі” не кричи (М. Коцюбинський);

Хоч ляж та й вмира́й.

– Хоч ляж та й вмирай! – каже ця молодиця, як вони узялися полоти. – .. Ні, ні! – каже Галя, – ви не горюйте! (Марко Вовчок);

(31) Хоч (хоча́) би тру́пом ліг (лягли́) – за будь-яких обставин (намагатися досягти чого-небудь); будь-якою ціною, будь-що.

Таку побачивши утрату, Аркадці галас підняли, Клялися учинить одплату, Хоча би трупом всі лягли (І. Котляревський);

Він такий, що доб'ється свого, хоч би, як говориться, трупом ліг, хоч і дорогою ціною (із журн.);

Як (мов, ні́би і т. ін.) ка́мінь ліг на ду́шу (на се́рце) див. ка́мінь.