лягати

Встає з курми, а лягає з свиньми.

Про пияка, що з раня йде пити, а валяється пяний де лише впаде.

Лягаю небита, встаю несита.

Хвалилась вдова, яку колись чоловік побивав.

Ляжу не ївши, встану не пивши.

Лягаю голоден, а тверезий устаю.

Не знаю, що чинити, чи лягати, чи стелити.

Глум із бурлаки, який не має свого кутка. Куток—хата.

Нема, як то ми, лягаємо з курми.

Ми звикли з вечора іти спати.

Як ходила — так лягла, як устала — так пішла.

Про жінку, що недбало ходить коло себе.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лягати — (приймати горизонтальне положення) падати, простягатися, (вкриваючи поверхню) слатися, розстелятися, (лаштуватися спати) кластися, укладатися, (світло, тінь, абстрактні поняття) падати. Словник синонімів Полюги
  2. лягати — ляга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. лягати — Розпростиратися; (спати) вкладатися, д. ляговитися; (- покоси) падати; (- фарбу) накладатися; (- тінь) залягати; (- ніч) наставати; (до лікарні) кластися; (на серце) обтяжувати що; (- шлях) тягнутися, простелятися; (між А і Б) пролягати. Словник синонімів Караванського
  4. лягати — -аю, -аєш, недок., лягти, ляжу, ляжеш; мин. ч. ліг, лягла, лягло; наказ. сп. ляж, док. 1》 Приймати горизонтальне положення, розпластуючись усім тілом на чому-небудь (про людей та деяких тварин); прот. вставати. || у що, на що. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лягати — ЛЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЛЯГТИ́, ля́жу, ляжеш; мин. ч. ліг, лягла́, лягло́; наказ. сп. ляж, док. 1. Приймати горизонтальне положення, розпластуючись усім тілом на чому-небудь (про людей та деяких тварин); протилежне вставати. Словник української мови у 20 томах
  6. лягати — (аж) ляга́ти (по́котом) (па́дати) від смі́ху (зі смі́ху, з ре́готу і т. ін.). Дуже сміятися, реготати. Молодиці аж лягали від сміху (М. Коцюбинський); Іван присів, засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що всі аж лягали од сміху (І. Фразеологічний словник української мови
  7. лягати — ЗАГИ́НУТИ (померти, звичайно передчасно — в бою, від нещасного випадку і т. ін.), ЗГИ́НУТИ (ІЗГИ́НУТИ рідко), ПОГИ́НУТИ, ПОГИ́БНУТИ, ПРОПА́СТИ, ЗАНАПАСТИ́ТИСЯ, УГРО́БИТИСЯ (ВГРО́БИТИСЯ) розм., НАКРИ́ТИСЯ фам., ЗГИ́БНУТИ діал. Словник синонімів української мови
  8. лягати — ЛЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЛЯГТИ́, ля́жу, ляжеш; мин. ч. ліг, лягла́, лягло́; наказ. сп. ляж, док. 1. Приймати горизонтальне положення, розпластуючись усім тілом на чому-небудь (про людей та деяких тварин); протилежне вставати. Словник української мови в 11 томах
  9. лягати — Ляга́ти, -гаю, -єш сов. в. лягти́, -жу, -жеш, гл. 1) Ложиться, лечь. Так мені жилося: устаю — плачу і лягаю плачу. МВ. ІІ. 15. Лучче мені та гіроньки копати, аніж мені з нелюбом та спати лягати. Мет. 260. Словник української мови Грінченка