лялька
ЛЯ́ЛЬКА, и, ж.
1. Дитяча іграшка у вигляді фігурки людини.
Щира і мила, сама з тою лялькою схожа, Граєшся з лялькою ти, моя дівчинко гожа! (Я. Щоголів);
Пізно ввечері Гарянюк розглядав свою єдину ляльку дерев'яного мальованого солдата, але вона вже не вабила його, як раніш (Б. Антоненко-Давидович);
* У порівн. Юрко одразу ж, просовуючи руки в сніг, схопив дівчину в оберемок, труснув нею, мов лялькою, підвів на ноги, всю білу і розпатлану (М. Стельмах);
// Макет фігури якоїсь істоти, зробл. з будь-якого матеріалу.
Маленький кучерявий хлопчик несе повний квіток кошичок, а в ньому лежить гола дитинка – Христос (лялька) (М. Коцюбинський);
Вона схудла так, що стала нагадувати ляльку-орігамі (І. Роздобудько);
Згодом замість дівчини топили ляльку, а люди купалися у річці (з навч. літ.);
Обрядова лялька;
// Макет фігури людини або тварини для театральних вистав.
Бачу, біля фонтана сидить на землі якийсь дід з бородою, в руці у нього лялька, на пальці надіта (як у ляльковому театрі це робиться), і він з нею розмовляє (В. Нестайко);
Я зирнув на вертеп, одна із ляльок мені підморгувала (Валерій Шевчук);
Я вибирав найчудніші та найдурніші експозиції: театральних ляльок, циркових борців і клоунів (Ю. Андрухович);
* У порівн. – Крутить нами старшина, як ляльками (З. Тулуб).
2. перен. Про безвольну людину або людину, якою розважаються.
– Йолопка! – Лялька в руках Плетенецького, – просичав один (З. Тулуб);
– Хіба вона прийшла сюди, щоб стати комусь лялькою і розвагою? (О. Гончар);
Вона стане лялькою, втіхою розніженого, примхливого деспота. Споганить тіло й душу (О. Бердник);
[Кент:] Ти прибув з листами проти короля і підтримуєш марнолюбну нікчемну ляльку проти вінценосного батька (М. Рильський, пер. з тв. В. Шекспіра);
// Те саме, що маріоне́тка 2.
– Вернуться часи необмеженої влади панів у державі, .. а король стане лялькою в руках панів (Юліан Опільський);
Мимохіть ми опинилися ляльками у грі чогось більшого за нас – у такій грі, де рисувалися зовсім інші горизонти, аніж ми планували побачити (Любко Дереш).
3. розм. Про безсердечну, пусту людину.
Це не керівник, а лялька якась (із журн.);
// зневажл. Про дівчину.
– Хто вона тобі? – Ніхто .. Так, гарна лялька (А. Кокотюха);
Мені самій більше подобаються жінки з довгим тулубом і короткими ногами, ніж масово кохані ляльки на ходулях (І. Карпа).
4. розм. Те саме, що ля́ля 1.
Понаїздили до хазяїна гості, приїхали й куми і понавозили всяких гостинців ляльці та мамці (Л. Яновська);
Лялька бігала на пісчаному майдані й щось щебетала (М. Івченко).
Лялько́вий теа́тр <�Теа́тр ляльо́к> див. теа́тр;
(1) Тростева́ ля́лька – театральна лялька на трості.
У своїй практиці Празький центральний театр ляльок використовує і принцип китайського театру тіней, і різні види ляльок – маріонетки, ляльки на спині, але переважно й найширше –тростеві (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- лялька — ля́лька іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ля́льки Орфографічний словник української мови
- лялька — Іграшка, цяцька, забавка; П. маріонетка, сліпе знаряддя, виконавець чужої волі. Словник синонімів Караванського
- лялька — див. дитина Словник синонімів Вусика
- лялька — [л’ал'ка] -л'кие, д. і м. -л'ц'і, мн. -л'ки, -л'ок дв'і л'ал'кие Орфоепічний словник української мови
- лялька — -и, ж. 1》 Дитяча іграшка у вигляді фігурки людини. || Макет фігури якої-небудь істоти, зроблений з будь-якого матеріалу. || Макет фігури людини або тварини для театральних вистав. 2》 перен. Безвольна людина або людина, якою розважаються. || Те саме, що маріонетка 2). 3》 розм. Те саме, що ляля 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- лялька — И, ж. Гарненька дівчина. Сновидіти лялькою, з голови якої стирчить мобіла (ПіК). Словник сучасного українського сленгу
- лялька — ЛЯ́ЛЬКА (дитяча іграшка у вигляді фігурки людини), ЛЯ́ЛЯ розм. В Альонушки була лялька, вона гойдала її на руках і тихенько підспівувала (О. Донченко); Продавщиця в білому халаті моїй онучці лялю подає (В. Сосюра). Словник синонімів української мови
- лялька — Ля́лька, -льки, -льці; ляльки́, ляльо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лялька — ЛЯ́ЛЬКА, и, ж. 1. Дитяча іграшка у вигляді фігурки людини. Щира і мила, сама з тою лялькою схожа, Граєшся з лялькою ти, моя дівчинко гожа! (Щог. Словник української мови в 11 томах
- лялька — Ля́лька, -ки ж. Кукла. Левиц. І. 390. Була в мене наміточка й ту дітки украли, на ляльки подрали. Мет. ум. лялечка. вистроїлась як лялечка. Какъ куколка одѣлась. Ном. № 218. а ні лялечки не видко. Ни души не видно. Ном. № 1919. Словник української мови Грінченка