ляскати

ЛЯ́СКАТИ, аю, аєш, недок.

1. що і по чому. Ударяти, бити долонею, чим-небудь м'яким або по м'якому, видаючи специфічні звуки.

Галя, співаючи, під свій спів обома рученятами по обличчю ляска (Марко Вовчок);

Горобенко в першу мить не збагнув причини Дроботової фамiльярностi і навiть зупинився. Дроботова долоня ляскала його по плечу (Б. Антоненко-Давидович);

// чим об що і по чому. Ударяти чим-небудь еластичним, видаючи специфічні звуки.

Ляскає [Щур] босими ногами об мостину, аж ходить луна (С. Васильченко);

До пояса русалка була людиною, але нижче вже червоніла луска. Вона так ляскала хвостом по палубі, аж ішла луна (Ю. Винничук);

// чим. Вимахувати чим-небудь, видаючи специфічні звуки.

Троянці, в роги затрубивши, Пустили гончих в чагарі, Кругом болото обступивши, Бичами ляскали псарі (І. Котляревський);

Дика качка вилась над плавнями, ляскала крильцями і впала в очерет коло самого човна (І. Нечуй-Левицький);

Десь мекали вівці і ляскав батогом вівчар (А. Головко);

Пірати ляскають веслами, б'ють по воді, б'ють по головах, тягнуть за коси нещасних... (В. Близнець);

Тивун сидів у холодку під калиною, що нависала дрібним листячком над самий яр, і лінькувато ляскав себе гарапником по вичовганій підошві (І. Білик);

// Видавати специфічні звуки, утворювані таким вимахуванням.

Гучно ляскає батіг, – Ви ж поклони знов без ліку Так, як били, всі б'єте Під веселу ту музику (Б. Грінченко);

Пролітає перший подув вітру .. Починають ляскати паруси (Ю. Яновський).

2. тільки 3 ос. Звучати лунко, з великою силою (про постріли, удари і т. ін.).

Тріщали голоблі, вивергуючи тягарі з баюр. Ляскали батоги (І. Багряний);

Кулі в'їдливо ляскали десь над головами, збивали з дерев віти і листя (Іван Ле);

Навколо нас виростають, як сизі дерева, стовпи диму, бухають, ляскають, лопаються снаряди і міни (І. Багмут);

Удари грому ляскали над самою головою, низько, оглушливо (Ю. Збанацький);

// Видавати лункі звуки, ударяючи по чому-небудь.

Нахабно сміялось холодне світло і ляскали двері (М. Коцюбинський);

І побіг Вітя, не чуючи ніг. Тільки лунко ляскали сандалики (В. Нестайко).

3. перен., розм. Те саме, що ля́пати 3.

– Що ж до партизанів і таке інше, то ти менше ляскай про це, все-таки не твоя це справа (Л. Смілянський).

(1) Ля́скати / заля́скати в доло́ні (доло́нями):

а) плескати в долоні (долонями), виражаючи радість, захоплення чим-небудь або нетерпіння.

Дівчата сміються, ляскають у долоні і дражнять хлопців (С. Васильченко);

Хтось із старших серед дітей аж у долоні ляскає: – Ой рушниця ж! (Г. Косинка);

Публіка від нетерплячки почала ляскати в долоні (Ф. Бурлака);

– Браво, Вадику! – тихенько, як могла стриматися, заляскала Галина в долоні (Іван Ле);

Доярки заусміхалися і теж заляскали в долоні, висипавши в кишені насіння (В. Дрозд);

б) ударяти по долонях, стискаючи руки на знак згоди на певну ціну (про покупця і продавця на ярмарку).

Кричали перекупки, божились і ляскали долонями селяни біля возів, .. – усе як і завжди на ярмарку (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ляскати — (вдаряючи, утворювати різкі високі звуки) тряскати, ляпати// давати ляща. Словник синонімів Полюги
  2. ляскати — ля́скати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. ляскати — (часто) ляскотіти, (методично) виляскувати; (в долоні) плескати, р. кляскати; (зубами) клацати, цокати; (- грім) гриміти; (- постріл) лунати; (язиком) ляпати, бовкати; (батогом) цьвохати, цьвохкати; дк. ЛЯСНУТИ, Ф. піти прахом, пропасти <н. гроші ляснули>. Словник синонімів Караванського
  4. ляскати — див. бити; гриміти; звучати; ляпати Словник синонімів Вусика
  5. ляскати — -аю, -аєш, недок. 1》 перех. і по чому. Ударяти, бити долонею, чим-небудь м'яким або по м'якому, видаючи специфічні звуки. || неперех., чим об що і по чому. Ударяти чим-небудь еластичним, видаючи специфічні звуки. || неперех., чим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ляскати — ля́пати (ля́скати, маха́ти і т. ін.) язико́м що і без додатка, зневажл. Говорити (перев. що-небудь нерозумне, недоречне, нецікаве і т. ін.); базікати. Не ляпай язиком! (Сл. Б. Грінченка); Їм що не ляпать язиком, аби ляпать. Та ще й іржуть собі!... Фразеологічний словник української мови
  7. ляскати — БО́ВКНУТИ розм. (сказати що-небудь необдумано або необережно, навмання, не до ладу), БЕ́ВКНУТИ розм., БЕ́ЛЬКНУТИ розм., БО́ВТНУТИ розм., ЛЯ́ПНУТИ розм., ЛЯ́СНУТИ розм. рідше, СКАЗОНУ́ТИ розм., СПЛЕСКА́ТИ розм., БА́ХНУТИ підсил. розм., БРЯ́КНУТИ підсил. Словник синонімів української мови
  8. ляскати — ЛЯ́СКАТИ, аю, аєш, недок. 1. перех. і по чому. Ударяти, бити долонею, чим-небудь м’яким або по м’якому, видаючи специфічні звуки. Галя, співаючи, під свій спів обома рученятами по обличчю ляска (Вовчок, І, 1955, 289)... Словник української мови в 11 томах
  9. ляскати — Ля́скати, -каю, -єш сов. в. ля́снути, -ну, -неш, гл. Хлопать, хлопнуть, щелкать, щелкнуть. Батіг ляскав. Ном. № 1276. Прилетіла качка, крилечками ляска. н. п. В руках же довгий був батіг, їм грімко ляскав він із лиха. Котл. Ен. II. 40. Словник української мови Грінченка