ляскати

ЛЯ́СКАТИ, аю, аєш, недок.

1. що і по чому. Ударяти, бити долонею, чим-небудь м'яким або по м'якому, видаючи специфічні звуки.

Галя, співаючи, під свій спів обома рученятами по обличчю ляска (Марко Вовчок);

Горобенко в першу мить не збагнув причини Дроботової фамiльярностi і навiть зупинився. Дроботова долоня ляскала його по плечу (Б. Антоненко-Давидович);

// чим об що і по чому. Ударяти чим-небудь еластичним, видаючи специфічні звуки.

Ляскає [Щур] босими ногами об мостину, аж ходить луна (С. Васильченко);

До пояса русалка була людиною, але нижче вже червоніла луска. Вона так ляскала хвостом по палубі, аж ішла луна (Ю. Винничук);

// чим. Вимахувати чим-небудь, видаючи специфічні звуки.

Троянці, в роги затрубивши, Пустили гончих в чагарі, Кругом болото обступивши, Бичами ляскали псарі (І. Котляревський);

Дика качка вилась над плавнями, ляскала крильцями і впала в очерет коло самого човна (І. Нечуй-Левицький);

Десь мекали вівці і ляскав батогом вівчар (А. Головко);

Пірати ляскають веслами, б'ють по воді, б'ють по головах, тягнуть за коси нещасних... (В. Близнець);

Тивун сидів у холодку під калиною, що нависала дрібним листячком над самий яр, і лінькувато ляскав себе гарапником по вичовганій підошві (І. Білик);

// Видавати специфічні звуки, утворювані таким вимахуванням.

Гучно ляскає батіг, – Ви ж поклони знов без ліку Так, як били, всі б'єте Під веселу ту музику (Б. Грінченко);

Пролітає перший подув вітру .. Починають ляскати паруси (Ю. Яновський).

2. тільки 3 ос. Звучати лунко, з великою силою (про постріли, удари і т. ін.).

Тріщали голоблі, вивергуючи тягарі з баюр. Ляскали батоги (І. Багряний);

Кулі в'їдливо ляскали десь над головами, збивали з дерев віти і листя (Іван Ле);

Навколо нас виростають, як сизі дерева, стовпи диму, бухають, ляскають, лопаються снаряди і міни (І. Багмут);

Удари грому ляскали над самою головою, низько, оглушливо (Ю. Збанацький);

// Видавати лункі звуки, ударяючи по чому-небудь.

Нахабно сміялось холодне світло і ляскали двері (М. Коцюбинський);

І побіг Вітя, не чуючи ніг. Тільки лунко ляскали сандалики (В. Нестайко).

3. перен., розм. Те саме, що ля́пати 3.

– Що ж до партизанів і таке інше, то ти менше ляскай про це, все-таки не твоя це справа (Л. Смілянський).

(1) Ля́скати / заля́скати в доло́ні (доло́нями):

а) плескати в долоні (долонями), виражаючи радість, захоплення чим-небудь або нетерпіння.

Дівчата сміються, ляскають у долоні і дражнять хлопців (С. Васильченко);

Хтось із старших серед дітей аж у долоні ляскає: – Ой рушниця ж! (Г. Косинка);

Публіка від нетерплячки почала ляскати в долоні (Ф. Бурлака);

– Браво, Вадику! – тихенько, як могла стриматися, заляскала Галина в долоні (Іван Ле);

Доярки заусміхалися і теж заляскали в долоні, висипавши в кишені насіння (В. Дрозд);

б) ударяти по долонях, стискаючи руки на знак згоди на певну ціну (про покупця і продавця на ярмарку).

Кричали перекупки, божились і ляскали долонями селяни біля возів, .. – усе як і завжди на ярмарку (А. Головко).