1. Словник синонімів Полюги

ляскати

(вдаряючи, утворювати різкі високі звуки) тряскати, ляпати// давати ляща.

Джерело: Словник синонімів Полюги на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ляскати — ля́скати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ляскати — (часто) ляскотіти, (методично) виляскувати; (в долоні) плескати, р. кляскати; (зубами) клацати, цокати; (- грім) гриміти; (- постріл) лунати; (язиком) ляпати, бовкати; (батогом) цьвохати, цьвохкати; дк. ЛЯСНУТИ, Ф. піти прахом, пропасти <н. гроші ляснули>. Словник синонімів Караванського
  3. ляскати — див. бити; гриміти; звучати; ляпати Словник синонімів Вусика
  4. ляскати — -аю, -аєш, недок. 1》 перех. і по чому. Ударяти, бити долонею, чим-небудь м'яким або по м'якому, видаючи специфічні звуки. || неперех., чим об що і по чому. Ударяти чим-небудь еластичним, видаючи специфічні звуки. || неперех., чим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ляскати — ЛЯ́СКАТИ, аю, аєш, недок. 1. що і по чому. Ударяти, бити долонею, чим-небудь м'яким або по м'якому, видаючи специфічні звуки. Галя, співаючи, під свій спів обома рученятами по обличчю ляска (Марко Вовчок)... Словник української мови у 20 томах
  6. ляскати — ля́пати (ля́скати, маха́ти і т. ін.) язико́м що і без додатка, зневажл. Говорити (перев. що-небудь нерозумне, недоречне, нецікаве і т. ін.); базікати. Не ляпай язиком! (Сл. Б. Грінченка); Їм що не ляпать язиком, аби ляпать. Та ще й іржуть собі!... Фразеологічний словник української мови
  7. ляскати — БО́ВКНУТИ розм. (сказати що-небудь необдумано або необережно, навмання, не до ладу), БЕ́ВКНУТИ розм., БЕ́ЛЬКНУТИ розм., БО́ВТНУТИ розм., ЛЯ́ПНУТИ розм., ЛЯ́СНУТИ розм. рідше, СКАЗОНУ́ТИ розм., СПЛЕСКА́ТИ розм., БА́ХНУТИ підсил. розм., БРЯ́КНУТИ підсил. Словник синонімів української мови
  8. ляскати — ЛЯ́СКАТИ, аю, аєш, недок. 1. перех. і по чому. Ударяти, бити долонею, чим-небудь м’яким або по м’якому, видаючи специфічні звуки. Галя, співаючи, під свій спів обома рученятами по обличчю ляска (Вовчок, І, 1955, 289)... Словник української мови в 11 томах
  9. ляскати — Ля́скати, -каю, -єш сов. в. ля́снути, -ну, -неш, гл. Хлопать, хлопнуть, щелкать, щелкнуть. Батіг ляскав. Ном. № 1276. Прилетіла качка, крилечками ляска. н. п. В руках же довгий був батіг, їм грімко ляскав він із лиха. Котл. Ен. II. 40. Словник української мови Грінченка