ляхи

ЛЯ́ХИ, ів, мн. (одн. лях, а, ч.; ля́шка, и, ж.), заст.

Поляки.

Не мрачка то осідає, не туман лягає, Гей, то ляхів сорок тисяч в поход виступає (М. Шашкевич);

Прощай, коханий ляше-друже! Час розістатись настає (П. Грабовський);

Над Полонним не чорна хмара вставала: Не одна пані-ляшка удовою зосталась (А. Кащенко);

Поміж деревами скрізь появилися ляхи з шаблями й списами (О. Довженко);

Я пiд коридорною лiхтарнею в ратушi почну писати до прекрасної ляшки листа (Р. Андріяшик);

– Виведіть їх до границі, – сказав сотник, – хай ідуть за річку до ляхів! (Валерій Шевчук);

– Не треба продавати, адмірале, останній корабель ані москалям, ані туркам, ні ляхам, ні варягам з печенігами (Г. Тарасюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me