ляхи
ЛЯ́ХИ, ів, мн. (одн. лях, а, ч.; ля́шка, и, ж.), іст. Поляки.
Отож у клечальну неділю їх і повінчано обох, Таки в домашньому костьолі. Вони ляхи були (Шевч., II, 1953,64);
[Перун:] От чим він видумав лякати! Страхи не ляхи, пане начальнику! (Фр., IX, 1952, 395);
Поміж деревами скрізь появилися ляхи з шаблями й списами (Довж., І, 1958, 264);
Прощай, коханий ляше-друже! Час розіслатись настає (Граб., І, 1959, 158);
Музику послухаю. Там є одна стара ляшка, що дуже гарно грає з Шопена (Коцюб., III, 1956, 193).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ляхи — -ів, мн. (одн. лях, -а, ч.; ляшка, -и, ж.), іст. Поляки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ляхи — ЛЯ́ХИ, ів, мн. (одн. лях, а, ч.; ля́шка, и, ж.), заст. Поляки. Не мрачка то осідає, не туман лягає, Гей, то ляхів сорок тисяч в поход виступає (М. Шашкевич); Прощай, коханий ляше-друже! Час розістатись настає (П. Словник української мови у 20 томах
- ляхи — Стаpoукpаїнська назва пoляків; впеpше трапляється в Пoвісті вpеменних літ та ін. літoписах; у нoві часи зневажлива коннотація, інкoли для oзначення пoл. шляхти. Універсальний словник-енциклопедія