ліквідований

ЛІКВІДО́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ліквідува́ти.

Московське правительство не пойняло Кочубеєві й Іскрі (бувшому [колишньому] полтавскому полковнику) віри і приговорило їх до смерті. За смертю їх донос був ліквідований (Г. Хоткевич);

Пожежа була ліквідована без допомоги пожежної команди (Ю. Смолич);

В Україні в 1929 році була ліквідована Українська автокефальна православна церква з усім єпископатом і духівництвом (з публіц. літ.);

// ліквідо́вано, безос. пред.

Ні, підписи конечні, бо інакше як ми, вищі інстанції, можемо знати, на якій підставі кого арештовано, заслано, ліквідовано (В. Винниченко);

– Вже нічого не треба, товаришу. Справу ліквідовано. Обох затримано (Д. Бузько);

Відповів сам Полоз. – Доки не буде ліквідовано катастрофу, – сказав він, – я тут відповідаю за все чисто (В. Собко).