1. Словник української мови у 20 томах

лімітувати

ЛІМІТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що.

Установлювати ліміт.

У нас до того мудрі всі та вчені, що лімітуємо чорнило і папір! (В. Симоненко);

// Обмежувати, ставити в залежність від чого-небудь.

Байкальський енергокомбінат .. незабаром дасть будівництву Глибинного шляху необмежену кількість енергії і остаточно розв'яже проблему, яка досі лімітує швидкість пробивання тунелю (М. Трублаїні);

Сам потягся [Хіврин] до спеціальності, яка лімітувала видобуток руди, – став свердлієм (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лімітувати — лімітува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. лімітувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. Установлювати ліміт. || Обмежувати, ставити в залежність від чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лімітувати — Обмежовувати, обмежити, пообмежовувати, пообмежати, вимежовувати, вимежати, повимежовувати, зімежувати, зімежати, позімежувати, змежувати, змежити, позмежувати Словник чужослів Павло Штепа
  4. лімітувати — ОБМЕ́ЖУВАТИ (установлювати певні межі чого-небудь), ОБМЕЖО́ВУВАТИ, ЗВУ́ЖУВАТИ, ЛОКАЛІЗУВА́ТИ, ЛІМІТУВА́ТИ. — Док.: обме́жити, зву́зити, локалізува́ти, лімітува́ти. Вигадують (дорослі) для підлітка різні правила, обмежують його бажання (О. Словник синонімів української мови
  5. лімітувати — ЛІМІТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Установлювати ліміт; // Обмежувати, ставити в залежність від чого-небудь. Сам [Хіврин] потягся до спеціальності, яка лімітувала видобуток руди, — став свердлієм, бурщиком (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах