1. Словник української мови у 20 томах

ліньки

ЛІ́НЬКИ, ів, мн., розм.

1. Те саме, що лінь¹ 1.

За ліньками нічого не зробив (Сл. Б. Грінченка);

Втрачає на рівному місці той, кого ліньки здолали, кому важко подумати і нагнутись (із журн.).

2. у знач. присл. Те саме, що ліни́во.

Хто ліньки жив, – оглянеться й заплаче, Що згасне день, а він не бачив дня (А. Малишко);

Коло пристані на Почайні товкся гулящий київський люд, під пильним наглядом господарів вивантажувалися купецькі лодьї, ліньки погукували маленькі радимичі, що поприганяли на продаж силу-силенну саморобних човнів (П. Загребельний);

// у знач. присудк. сл., з інфін. Не хочеться, нема бажання; лінь (див. лінь¹ 2).

Йому ліньки було читати самому, і вони читали удвох (М. Коцюбинський);

Ліньки було підпалювати, і спати вкладались хапливо від якогось невдоволення (В. Підмогильний);

Максим .. сидів нерухомо, ліньки було поворухнути й найменшим м'язком (І. Багряний).

◇ Кому́ [ті́льки] не лінь (рідше лі́ньки) див. лінь¹;

(1) Лі́ньки напа́ли <�Лінь напа́ла> на кого – хто-небудь перебуває у стані сонливості, млявості; комусь не хочеться нічого робити.

– А що? – Ірися щебетала. – Сидиш без діла і клюєш? Чи се на тебе лінь напала? Чи все троянцям оддаєш? (І. Котляревський);

Першим почав підозріло позіхати найбільш сухий Ґанджа. Це помітив Хмельницький і стурбовано сказав: – Ґанджо, на тебе, бачу, ліньки напали, ану, з Марком візьміть сани і гайда он до тієї могили (П. Панч).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ліньки — лі́ньки 1 множинний іменник лінощі розм. лі́ньки 2 прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. ліньки — пр., ліниво, неохоче, з неохотою; ПР СЛ. не хочеться; ЯК ІМ. ЛІНОЩІ. Словник синонімів Караванського
  3. ліньки — див. лінощі Словник синонімів Вусика
  4. ліньки — -ів, мн., розм. 1》 Те саме, що лінь 1). Ліньки напали кого, на кого — про стан млявості, сонливості у кого-небудь. 2》 у знач. присл. Те саме, що ліниво. || у знач. присудк. сл., з інфін. Не хочеться, нема бажання; лінь (див. лінь I 2)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ліньки — кому́ (ті́льки) не лінь (рідше лі́ньки), перев. зі сл. усі́, уся́кий і т. ін. Хто хоче, хто може; будь-хто, кожен. Нехай не грабують його (мужика) всі, кому не лінь (М. Стельмах); Обивателя смикав усякий, кому не лінь. Смикали.. Фразеологічний словник української мови
  6. ліньки — ЛЕ́ДАРСТВО (відсутність бажання діяти, працювати), ЛІ́НОЩІ мн., ЛІНЬ, ЛЕДАРЮВА́ННЯ, ДАРМОЇ́ДСТВО зневажл., БАЙДИКУВА́ННЯ розм., ЛІ́НЬКИ мн., розм., БАГЛАЇ́ мн., розм. рідше. — Людина.. старіє на сьомому десятку літ. Словник синонімів української мови
  7. ліньки — Лі́ньки, -ків, -кам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ліньки — ЛІ́НЬКИ, ів, мн., розм. 1. Те саме, що лінь¹ 1. Не було у їх ніякої худобини, тільки собака та кривобока хатина. Бідували вони на світі більш за ліньками (Україна.., І, 1960, 293); Де в пошані трудодні, нема ліньків та гульні (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  9. ліньки — Ліньки, -ків м. мн. = лінощі. Г. Барв. 498. За ліньками нічого не зробив. Харьк. у. Словник української мови Грінченка