літати

ЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. Мати здатність триматися й пересуватися в повітрі.

Не вчи орла літати, а солов'я співати (Номис);

– Як же я полечу? Хіба в мене є такі крила, як у тебе [ельфа]? – сказав Павлусь. – Я не вмію літати (Леся Українка);

– Я ще не вмію літати, – зітхнув журавлик. (В. Нестайко);

Тієї ночі я вперше літав у сні (В. Дрозд).

2. Те саме, що леті́ти 1, але з позначенням руху, який відбувається в різний час і в різних напрямках.

Ворона за море літає, а дурна вертається (Номис);

[Дружки:] Ой ви, галочки, літайте, Ой ви, дружечки, співайте (М. Кропивницький);

Нам лиш літати небом, а жити на землі (М. Вінграновський);

* У порівн. Може, через те, що Христині найбільше в світі хотілося мати крила, вона й по землі не ходила, а наче літала (М. Стельмах);

// на чому і без дод. Пересуватися на літальних апаратах (літаках, ракетах і т. ін.).

Ще коли я вчився літати на літаку з пропелером, мене вчили маневрувати в повітрі на різній висоті (В. Владко);

Ваш син Юрій у небі літає. Весь світ гримить (О. Бердник);

Він знає, які люди живуть за великим морем. Він навіть літав на літаку (Ю. Бедзик);

Літати на висоті лише 3–4 км – значить мати справу з випромінюванням інтенсивністю 1–2 мілірентгена за годину (з газ.);

// Про різні предмети, які пересуваються у повітрі.

Повітря було чисте, прозоре. По йому знай то сюди, то туди літали іскорки сонячного світу (Панас Мирний);

– Глянь, Василечку, – каже Маруся, – бачиш, як дерево неначе волохате поставало. Бачиш, як іскорки скачуть скрізь, літають, усякими огнями огняться (І. Франко);

В повітрі тоненькими гадючками літає павутиння (М. Івченко);

// перен. Думками, мріями і т. ін. прагнути до чого-небудь, переноситися кудись.

І в думках забуду, що я сирота, І думка далеко, високо літа (з народної пісні);

Тимчиха забула гроші рахувати, розгадуючи. Тримала їх у жмені і далеко гадками літала (В. Стефаник);

Господь знає, Куди за тобою літати Думками, чи в поле безкрає, В степи, чи в високі Карпати? (Б. Лепкий);

Мов янголи ясні, літають мрії ті І будять у людей надії золоті (М. Рильський);

// Лунати, розноситися в повітрі в різні боки (про звуки).

Довкола них літала груба лайка і прокляття побожних кумась (І. Франко);

Долинами пісня літає (Ю. Яновський);

Сміх літав, мов прудкокрила ластівка по селу, від танка до танка (Ю. Бедзик);

// перен. Поширюватися, розноситися в різних напрямках; розповсюджуватися (про вісті, новини тощо).

Всюди вістка про те літала, всюди будила сонне людське життя (Панас Мирний);

Дивна чутка по Стамбулу, дивна вість літає (П. Куліш);

Він нічого не боявся і пропускав поза увагу всі ті чутки, які так настирливо літали по селах (Григорій Тютюнник).

3. перен. Дуже швидко, стрімко ходити, бігати, їздити і т. ін.

Юнона скрізь літає, Всіх на Енея навертає Весільний збить з його вінець (І. Котляревський);

Дівчата .. в парі з товаришками літали в танці (Леся Українка);

Вони [діти] літали поміж кущами, збиваючи таку страшенну куряву, що нічого не було видно (Г. Хоткевич);

Літає малий Микита на ковзанах, як птах (С. Васильченко);

Літав він [скіф]на коні з вітром навперейми, і всі степи від Танаїсу й до Борисфену .. були його степами (В. Чемерис);

* У порівн. Він літав по штабних кімнатах, як на крилах (П. Загребельний);

// Дуже швидко, легко рухатися (про неживі предмети, пальці рук під час гри і т. ін.).

Чіпка сидить з товариством за столом; чарка літає за чаркою, задурює їм голови (Панас Мирний);

Без тямки, без впину літає рука, А очі довкола так мутно десь бродять (І. Франко);

Перед ним [Славутою] гуслі – гудуть, не вгавають, пальці літають по струнах (В. Малик).

◇ (1) Ви́соко літа́ти, ірон.:

а) займати впливову посаду, помітне становище в суспільстві.

[Сторчак:] Страшний він був учора на бюро. Ще не бачив таким. [Качан:] Високо літав, та низько сів... (М. Зарудний);

б) перебільшувати свої здібності, можливості і т. ін.; зазнаватися, чванитися.

Хто високо літає, той низько сяде (Номис);

– Князь Олександр Данилович, – сказав цар і притупнув ногою, – дурак [дурень]! Він гадав сестру свою царицею зробити. Високо він літає, боюся, щоб низько не сів (Б. Лепкий);

в) мріяти про що-небудь нереальне, нездійсненне і т. ін.

Молоде подружжя часом високо літало, думаючи про майбутнє своєї сім'ї (із журн.);

г) розумітися на чому-небудь складному.

– І справді, помилка, – втрутилася в розмову Марія. – Бо в поезії розумітися треба, а де ж панові учителеві так високо літати? (Б. Левін);

Вита́ти (літа́ти, рідко ширя́ти) в хма́рах (в небеса́х, в емпіре́ях і т. ін.) див. вита́ти;

Круги́ (кружа́ла) літа́ють (іду́ть) / заліта́ли (пішли́, заходи́ли) пе́ред очи́ма (в оча́х) див. круг¹;

(2) Літа́ти (леті́ти, блука́ти) / полеті́ти (поблука́ти) думка́ми (гадка́ми, заст. ми́слю), нар.-поет.:

а) (за ким і без. дод.) часто думати про кого-небудь, згадувати когось.

– Я тільки думками літатиму за тобою по твоїх слідочках. Ото моє усе щастя (І. Нечуй-Левицький);

Поблукавши думкою по степах і водах, по найвіддаленіших віках, Іван Степанович однаково випав туди, куди правив від самого початку. На Запорожжя (Г. Колісник);

б) мріяти про що-небудь, перев. нереальне, нездійсненне.

В сій думці смутно походжая І мислю бог зна де літая, Під носом бачить [Еней] коровод (І. Котляревський);

Тимчиха забула гроші рахувати, розгадуючи. Тримала їх у жмені і далеко гадками літала (В. Стефаник);

Спрятала [сховала] лице тісніше в долоні і під час коли її уста тремтіли злобно, вона блукала думками далі (О. Кобилянська);

Він пильно глянув на Марію, яка, опустивши на груди голову, блукала думками далеко від божої науки (Р. Іваничук);

Думками полетів [отець Григорій] у зелені гаї, де дзюркочуть гамірливі потоки (Б. Лепкий);

(3) Му́хою (му́шкою, бджі́лкою і т. ін.) літа́ти, жарт. – швидко ходити, бігати; поратися біля чого-небудь, намагаючись скрізь устигнути.

Вона [Христя] мухою літала, щоб усюди поспіти (Панас Мирний);

Бджілкою літала мала поштарка, щоб якомога швидше принести радість у кожен двір (з газ.).