літати

ЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.1. Мати здатність триматися і пересуватися в повітрі.

Не вчи орла літати, а рибу плавати (Номис, 1864, № 5357);

— Як же я полечу? Хіба в мене є такі крила, як у тебе [ельфа]? — сказав Павлусь. — Я не вмію літати (Л. Укр., III, 1952, 488);

[Шумейко:] Не все те й літає, що хвостом махає (Мик., І, 1957, 435).

2. Те саме, що леті́ти 1, але означає рух, який відбувається в різний час і в різних напрямках.

Ворона за море літає, а дурна вертається (Номис, 1864, № 6041);

[Дружки:] Ой ви, галочки, літайте, Ой ви, дружечки, співайте (Кроп., II, 1958, 64);

— Воно, брат, де ворон не літає, а на рідну сторону вертає (Тют., Вир, 1960, 214);

*У порівн. Не сінце вони смакують, не траву і не овес, а так ходять, як літають, завертають в МТС (Тич., І, 1957, 169);

Може, через те, що Христині найбільше в світі хотілося мати крила, вона й по землі не ходила, а наче літала (Стельмах, І, 1962, 153);

// на чому і без додатка. Пересуватися на літальних апаратах (літаках, ракетах і т. ін.).

Марченко був відомим пілотом-випробувачем. Він вже давно працював в інституті стратосфери і літав на шести літаках Юрія Крайнєва (Собко, Зор. крила, 1950, 17);

[Полковник:] Ми авіація.. Літаємо з важкими бомбами (Довж., І, 1958, 347);

// Про різні предмети, які пересуваються у повітрі.

Повітря було чисте, прозоре. По йому знай то сюди, то туди літали іскорки сонячного світу (Мирний, І, 1954, 318);

[Перелесник:] Поглянь, як там літає павутиння, кружляє і вирує у повітрі… (Л. Укр., III, 1952, 246);

Літає пір’я по дворах, всюди лунає дике гортанне "хазяйка!" (Гончар, II, 1959, 276);

// перен. Думками, мріями і т. ін. прагнути до чого-небудь, переноситися кудись.

І в думках забуду, що я сирота, І думка далеко, високо літа (Пісні та романси.., II, 1956, 30);

Тимчиха забула гроші рахувати, розгадуючи. Тримала їх у жмені і далеко гадками літала (Стеф., І, 1949, 43);

Мої мрії у виборі майбутньої професії літали у сфері архітектури, живопису, мореплавства (Довж., І, 1958, 13);

// Лунати, розноситися в повітрі в різні боки (про звуки).

Довкола них літала груба лайка і прокляття побожних кумась (Фр., VI, 1951, 152);

Долинами пісня літає (Ю. Янов., V, 1959, 36);

Сміх літав, мов прудкокрила ластівка по селу, від танка до танка (Ю. Бедзик, Полки… 1959, 228);

// перен. Поширюватися, розноситися в різних напрямках; розповсюджуватися (про вісті, новини тощо).

Всюди вістка про те літала, всюди будила сонне людське життя (Мирний, III, 1954, 232).

◊ Ви́соко літа́ти:

а) займати високе суспільне становище.

Хто високо літає, той низько сяде (Номис, 1864, № 8270);

[Сторчак:] Страшний він був учора на бюро. Ще не бачив таким. [Качан:] Високо літав, та низько сів (Зар., Антеї, 1961, 72);

б) мати про себе дуже високу думку; зазнаватися (у 2 знач.).

— А чи не високо ти, Андрію, літаєш? Бо можна сісти низько-низько, що й курка лапою загребе (Стельмах, Хліб.., 1959, 308).

3. перен. Дуже швидко, стрімко ходити, бігати, їздити і т. ін.

Юнона скрізь літає, Всіх на Енея навертає Весільний збить з його вінець (Котл., І, 1952, 191);

Не плаває — літає Семен Дніпром, тільки човен синю хвилю розбиває (Вовчок, І, 1955, 91);

Літає малий Микита на ковзанах, як птах (Вас., II, 1959, 120);

Дівчата.. в парі з товаришками літали в танці (Л. Укр., III, 1952, 565);

Тролейбуси в Ленінграді новенькі, чистенькі, літають ленінградськими вулицями прудко (Вишня, І, 1956, 306);

Лисніє листя ясенів, де він літав конем шалено й дівчат під зорями любив (Сос., І, 1957, 348);

Заклопотаний літав по всіх усюдах хлопчик (Рудь, Дон. зорі, 1958, 92);

// Дуже швидко, легко рухатися (про неживі предмети, пальці рук під час гри і т. ін.).

Чіпка сидить з товариством за столом; чарка літає за чаркою, задурює їм голови (Мирний, І, 1949, 399);

Коли його пальці літали по клавішах піаніно, він побачив у дзеркалі відбиток знайомої довготелесої фігури (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 54).

4. перен., розм. Те саме, що па́дати.