1. Словник української мови у 20 томах

літаючий

ЛІТА́ЮЧИЙ, а, е, рідко.

Який уміє літати, має засоби для пересування в повітрі.

Крізь літаюче пір'я він примітив перед собою чотирьох маленьких хлопчиків (І. Нечуй-Левицький);

Один падав, через його падали другі, треті переплигували через них, набігали на літаючу з свистом резину й кидались назад (В. Винниченко);

– А які вони, літаючі рибки? (О. Гончар);

Яка вона, виявляється, велика всередині, літаюча тарілка! (В. Нестайко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. літаючий — літа́ючий 1 дієприкметник від: літа́ти літа́ючий 2 прикметник який вміє літати Орфографічний словник української мови
  2. літаючий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до літати. 2》 у знач. прикм. Який вміє літати, має засоби для пересування в повітрі. Літаюча тарілка — один із різновидів НЛО (у фантастиці, гіпотезах). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. літаючий — ЛІТА́ЮЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до літа́ти. Крізь літаюче пір’я він примітив перед собою чотирьох маленьких хлопчиків (Н.-Лев., І, 1956, 168); Часами темнішало від швидко літаючих хмар, але як швидко налітали вони, так швидко й проносились (Ю. Словник української мови в 11 томах