літаючий
ЛІТА́ЮЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до літа́ти.
Крізь літаюче пір’я він примітив перед собою чотирьох маленьких хлопчиків (Н.-Лев., І, 1956, 168);
Часами темнішало від швидко літаючих хмар, але як швидко налітали вони, так швидко й проносились (Ю. Янов., ІІ, 1958, 86).
2. у знач. прикм. Який вміє літати, має засоби для пересування в повітрі.
Схопився кіт на задні лапи, Почухав між ушей: — Коли б то крила, скуштував би Літаючих мишей! (Бойко, Ростіть.., 1959, 73);
— Спочатку ми робитимемо літаючі моделі аеропланів (Донч., І, 1956, 66).
∆ Літа́юча форте́ця (крі́пость) — чотиримоторний важкий бомбардувальник далекої дії.
Подоляк дізнався, що заводи були розбомблені лише годину тому і що погром цей вчинили не німці, а союзницькі "літаючі фортеці" (Гончар, III, 1959, 425);
Ближче до приміщень аеропорту стояв.. транспортний літак С-54, за ним — чотиримоторна "літаюча фортеця" (Загреб., Європа. Захід, 1961, 37).
Значення в інших словниках
- літаючий — літа́ючий 1 дієприкметник від: літа́ти літа́ючий 2 прикметник який вміє літати Орфографічний словник української мови
- літаючий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до літати. 2》 у знач. прикм. Який вміє літати, має засоби для пересування в повітрі. Літаюча тарілка — один із різновидів НЛО (у фантастиці, гіпотезах). Великий тлумачний словник сучасної мови
- літаючий — ЛІТА́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Який уміє літати, має засоби для пересування в повітрі. Крізь літаюче пір'я він примітив перед собою чотирьох маленьких хлопчиків (І. Словник української мови у 20 томах