літературний

ЛІТЕРАТУ́РНИЙ, а, е.

1. Стос. до літератури (у 2 знач.).

На літературну ниву я вийшов .. не скоро (С. Васильченко);

Ще торік заходився я скласти літературний альманах з праць, ще ніде не друкованих (М. Коцюбинський);

Яка ще велика й багато де непочата цілина – ця наша українська літературна нива! (Б. Антоненко-Давидович);

– Що ви читаєте, Олександре? – Літературний журнал за лютий місяць (В. Барка);

// Належний творам художньої літератури.

– Ой які у вас поетичні образи, – осудливо сказала жінка. – Та ви забуваєте, що це не літературний образ, а жива людина (О. Бердник);

// Пов'язаний з вивченням літератури.

Вона згадала про літературні вечори, про публічні лекції (І. Нечуй-Левицький);

Микола .. теж вступає в університет, тільки не на літературний, а на біологічний факультет (Григорій Тютюнник);

Вона [Катрін Ґерц] уже багато років поспіль влаштовує виставки, літературні вечори, концерти, пропагуючи українську культуру (Н. Сняданко);

С. В. Пилипенко уважно приглядався до кожного талановитого студента з літературного факультету (з наук. літ.).

2. Пов'язаний із творенням художньої літератури.

Перший прем'єр Директорії .. прихильно поставився до мене й моїх перших літературних спроб (Б. Антоненко-Давидович);

// Який свідчить про здатність до написання художніх творів.

Опріч величезного літературного хисту, який зразу зачарував мене, я бачив в них [творах Панаса Мирного] широкий та вільний розмах думки (М. Коцюбинський);

Мені здається, що якби ти мала літературний талан, ти б утворила на сій основі щось палкіше (Леся Українка);

Пан Папський .. довго розсипався у компліментах на адресу її [маминого] літературного таланту (Ю. Винничук);

Якщо ти маєш літературний хист, маєш фантазію, то можеш вигадати собі що завгодно (С. Жадан).

3. Пов'язаний з діяльністю в галузі художньої літератури; письменницький.

Результатом його [Джозуе Кардуччі] професорської діяльності був довгий ряд .. теоретичних студій про різні літературні напрями (І. Франко);

Я не настільки сильний, щоб бути літературним ватажком напряму (Леся Українка);

– Ну то розповідайте, що там діється в молодому літературному світі, я останнім часом зовсім відсторонився від людей (Р. Іваничук).

4. Який відповідає вимогам літератури (у 2 знач.); художній.

Франко явився новатором у галицькій літературі. Не тільки в формі, в літературній манері, а і в своїх відносинах до фактів життя, які він малює (М. Коцюбинський);

Український письменник [Карпенко-Карий], з погляду літературної манери, був дійсно учнем Островського і належить до його школи (С. Єфремов).

5. Який відповідає нормам, закріпленим у писемності, літературі (про мову, мовлення).

Свою вимову звука г українці поширили в Москві, і це гекання довго чутно було в літературній вимові і за XVІІІ вік, і на початку XІX віку (І. Огієнко);

Мова кожного народу поділяється на окремі говірки, чи діалекти, і тільки літературна мова єдина (Б. Антоненко-Давидович);

Дотримуючись тодішніх літературних норм, K. Зіновіїв у віршах уживає форми минулого часу з допоміжним дієсловом – показником особи (В. Русанівський).