літературний

ЛІТЕРАТУ́РНИЙ, а, е.

1. Стос. до літератури (у 2 знач.).

На літературну ниву я вийшов.. не скоро (Вас., IV, 1960, 40);

Ще торік заходився я скласти літературний альманах з праць, ще ніде не друкованих (Коцюб., III, 1956, 255);

Одного чудового дня вона віднесла рукопис у редакцію літературного журналу (Донч., V, 1957, 510);

// Належний творам художньої літератури.

Прямого звертання до літературних образів інших письменників у "Вершниках" немає (Мова і стиль "Вершників", 1955, 37);

// Пов’язаний з вивченням літератури.

Вона згадала про літературні вечори, про публічні лекції (Н.-Лев., І, 1956, 561);

Микола.. теж вступає в університет, тільки не на літературний, а на біологічний факультет (Тют., Вир, 1964, 54);

При сільському клубі працює літературний гурток (Літ. газ., 21. IX 1950, 2).

Літерату́рне читання — колективне читання художніх творів з метою обговорення.

Стрічали ми новий рік літературним читанням (Коцюб., III, 1956, 418).

2. Пов’язаний з творенням художньої літератури.

Добре не пам’ятаю, коли саме почалися мої літературні спроби (Вас., IV, 1960, 16);

Українська література розвивалася в тісному зв’язку з російським літературним процесом (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 4);

Треба бережно ставитись до відроджуваної української літератури, особливо пролетарської і селянської, вважаючи одним з головних завдань для пролетарських і селянських письменників набуття літературних навиків (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 309);

// Який свідчить про здатність до написання художніх творів.

Опріч величезного літературного хисту, який зразу зачарував мене, я бачив в них [творах Панаса Мирного] широкий та вільний розмах думки (Коцюб., III, 1956, 198);

Мені здається, що якби ти мала літературний талан, ти б утворила на сій основі щось палкіше (Л. Укр., III, 1952, 688).

3. Пов’язаний з діяльністю в галузі художньої літератури; письменницький.

Я не настільки сильний, щоб бути літературним ватажком напряму (Л. Укр., III, 1952, 686);

Я познайомився з харківським українським літературним світом (Довж., І, 1958,19);

У Дніпропетровську відбулася нарада літературного активу, присвячена розглядові перших книжок молодих письменників (Літ. газ., 12.ІІІ 1957, 1).

4. Який відповідає вимогам літератури (у 2 знач.); художній.

Франко явився новатором у галицькій літературі. Не тільки в формі, в літературній манері, а і в своїх відносинах до фактів життя, які він малює (Коцюб., III, 1956, 36);

"Казка" краще, ніж "Сон", бо вона і по формі літературніша, і по змісту цікавіша (Л. Укр., V, 1956, 260).

5. Який відповідає нормам, закріпленим у писемності, літературі (про мову, мовлення).

∆ Літерату́рна мо́ва — вироблена форма загальнонародної мови, яка має певні норми в граматиці, лексиці, вимові тощо.

Літературна мова мусить витворитись з усіх діалектів, без жадного насильства, сварки й колотнечі (Л. Укр., V, 1956, 126);

Літературна мова тільки тоді розвивається успішно, коли вона не пориває зв’язку зі своїм грунтом — мовою широких мас (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 30).