літописання

ЛІТОПИСА́ННЯ, я, с.

1. Писання літопису (у 1 знач.).

У Софійському соборі діяли школи, велося літописання, започаткувалася перша бібліотека давньоруської держави (А. Крижанівський);

Всеволод .. знав п'ять найрозповсюджених в тодішньому світі мов, стежив він пильно за веденням літописання в монастирях Києва, Чернігова й Переяслава (П. Загребельний);

Вельми помітним явищем українського літописання став широковідомий твір “Літопис Самовидця” (з наук. літ.).

2. Те саме, що літо́пис.

Під 862 роком наше літописання фіксує “покликання варягів” на чолі з Рюриком племенами слов'ян і фінів (із журн.);

Літа були виписані на Претичевому чолі, але Доброчин одчув себе негодним прочитати те заплутане літописання (І. Білик).