мавпеня
МАВПЕНЯ́, я́ти, с.
1. Маля мавпи (у 1 знач.).
Раз до нас на палубу впало, обірвавшися з дерева, мале мавпеня. Цілі хмари мавп повисли на гіллі. Вони шпурляли в нас горіхами, листям, суччям, доки я не викинув мавпеняти на дерево (Ю. Яновський);
На свою біду, вона ще й примудрилася наступити одному мавпеняті на кінцівку, коли те в паніці разом із ще кільканадцятьма своїми братами кинулося їй під ноги (І. Карпа);
* У порівн. Очі його бігали, як у зацькованого мавпеняти (З. Тулуб).
2. перен. Про жваву, спритну дитину.
Вождь криво посміхнувся. Ну й хитре ж мавпеня! Мабуть, син недурного батька (Ю. Бедзик);
// зневажл. Про нерозумну дитину.
Безголове мавпеня з налакованою зачіскою, у красивій маєчці, у модних джинсах. Напевне, найблатніша в класі (Любко Дереш).
Значення в інших словниках
- мавпеня — мавпеня́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
- мавпеня — [маўпеин’а] -н'атие, ор. -н'ам, м. (на) -н'ат'і, мн. -н'ата Орфоепічний словник української мови
- мавпеня — -яти, с. Маля мавпи (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- мавпеня — Мавпеня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мавпеня — МАВПЕНЯ́, я́ти, с. Маля мавпи (у 1 знач.). Раз до нас на палубу впало, обірвавшися з дерева, мале мавпеня. Цілі хмари мавп повисли на гіллі. Вони шпурляли в нас горіхами, листям, суччям, доки я не викинув мавпеняти на дерево (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах