1. Словник української мови у 20 томах

магнетон

МАГНЕТО́Н, а, ч., фіз.

Одиниця вимірювання магнітного моменту, яку використовують при вивченні магнітних властивостей атомів і атомних ядер.

У системах атомної фізики, де істотну роль грають електрони, одиницею вимірювання магнітного моменту системи є магнетон Бора, у ядерній фізиці використовується ядерний магнетон (з наук. літ.);

Магнетон Бора вперше був виявлений і розрахований у 1911 році румунським фізиком С. Прокопіу (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. магнетон — магнето́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. магнетон — -а, ч., фіз. Одиниця виміру магнітного моменту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. магнетон — магнето́н [від грец. μάγνης (μάγνητος) – магніт] одиниця виміру магнітного моменту, застосовувана в атомній і ядерній фізиці. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. магнетон — МАГНЕТО́Н, а, ч., фіз. Одиниця виміру магнітного моменту. Словник української мови в 11 томах